Зірка-корова не вміла літати —падати вміла, лишаючи кратер.Що таке кратер? Це яма кумедна від астероїда / пані комети.Та й не питай, то усе каменюки,люблять вони по поверхнях погрюкать.Ой, та не грюкати, в космосі ж тихо,звуків немає — не чуєш і лиха.Мила корівка хотіла літати,бо на Землі почувалась лататтям,сніжною квіткою в сірім болоті.«Тут я зів’яну, а хочу боротись,бачити світло пригод занебесних,мрії здійснити, допоки не щезли».Крила майструє з пір’їн і гілляччя.Ходять общипані голуби й качка.Зірка-корівка їх лиш попросила —ті й віддали без погроз і насилля.Ось вже на крилах летить наша Зірка,вітер колише хвоста та повіки.Вище і вище за пік Евересту!Що це? Гора у Непалі й ще десь там.Хап-хап повітря, а дихати нічим:кисню все менше. Лишитись навічнопосеред хмар і не бачити зорі?Наша корівка спускалась поволі,паніку вимкнула вже аж удома.Спроба невдала. Усе невідоместерти б знаннями, як пил з підвіконня.Отже, корівка відтоді в науці:лекції, тренінги, голос у вусі:«Мріяти мало — до мрії готуйся!»© Олена ГалунецьP.S. Дякую Сергусю @Shcheodynkanal за трек до вірша 🎶@virshoplitkarka 🐄 #олена_галунець