Telegram statistics channel - @virshi_Lilia

Нам у життя Господь дає випробування,Це, наче, переплавка у печі.Горить вогонь і оболонка вся згорає,А залишається лиш те, що в глубині...Господь тоді нам хоче показати,Через обставини, які дає в життяВсе те, що так старанно ми весь час в душі ховали,І те, як марно ми проводимо своє життя.Він як дорогоцінний камінь вправно очищаєХарактер твій і хід твоїх думок,Він гордість із корінням викореняє,На місце гордості дає смиріння і любов.А переплавка в кожного з нас різна,Як і дорога наша в небеса.У когось з нас Бог забирає близьких,Які були частиною життя...Комусь є переплавкою хвороба,Яка неждано в очі загляне.І ти не знаєш звідки допомогаВід Господа в твоє життя прийде.Як часто люди не надіяться на Бога,І в першу чергу йдуть до лікарів.Та забуває часто народ Божий,Що лише в руках Божих відлік твоїх днів.Тобі Господь не просто так хворобу посилає,А щоб зумів осмислити життя...Він хоче тебе в небо приготовить,І дать в кінці шляху - вінець життя.Комусь є переплавкою багатвство.І перед Господа лицем,Багаті звіт будуть даватиЗа недоцільний плин своїх грошей.Як часто Бог і бідність посилає,Для того щоби цінувати почали,Все те, що ми втрачаєм,І дякувати Богу почали.Для когось переплавка це проблеми,Які, мов, вітер дують все в лице.І їхня кількість ніби нескінченна,І відповідь знайти не знаєш де.У когось переплавкою є діти,Які дорогою у небуття ідуть.На цій важкій земній стежиніЇх тільки милість Божа може навернуть.Для когось переплавкою є ближній,Який іде з тобою по житті.Бог хоче через нього показатиДе треба враз поправить всі свої земні шляхи.Для когось переплавка це чекання,Коли душа так рветься на шматкиУ відповідь від Бога лиш мовчання,А відповідь потрібна тобі вже...Він знає всі твої переживання,І кожен крок наступний знає твій.Він бачить твої сльози й нарікання,"На все свій час" - говорить Господь твій.Він знає, коли дати допомогу,І не залежно від твоїх проханьВін вчасно йде на допомогу,Ти лише трішки почекай...У кожного є різна переплавка...Та нас чекає результат один.Це щоб з простого, незначного камня, Стать золотом - очищеним вогнем.😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ ⤵️https://youtu.be/CQpI0TVhTpo

Дихає пилом Сарепта,Сонце нестерпно пече.Думає кожен: невже-тоВсім нам кінець тут буде.Спека й страшенна посухаДуже зморили людей.Небо лиш стогони слухаЙ бачить, як сльози з очей Капають у безнадії.Бачить і поки мовчить.Тим часом вдовиця лелієДумку, що ще якусь мить Вдасться із сином прожити.Є в дзбанку дещиця муки.І десь там на дні у горнятіОлія. Потрібно ітиХмизу іще назбирати.Й будуть хлібину пекти.А потім прийдеться вмиратиІз сином від тої біди,Що голодом страшно зоветься.Посуха. Немає дощу.Поживи ніде не знайдетьсяБодай ще на днину одну.Немає ніде попросити.У інших та ж сама нужда.Іде дровенята збиратиУ відчаї бідна вдова.Не жалко себе, шкода сина.Якщо і віддасть все йому,То скільки та скромна хлібинаДасть сили прожити йому?!Безрадісно ходить по полю,Із жалем збирає дрова,Не знає Господнюю волю,Що висушив Він потічкаЙ від нього веде вже пророкаДо неї по воду і хліб.Що зовсім він вже недалеко...Як дров невеличкий вже сніпЗібрала й хотіла до домуЗ тим розпачем й болем іти,Прохання почула у спину:"Водиці мені принеси..."Пришвидшила кроки.Принести хотіла чимшвидше води."І хліба візьми в свою руку!" "Немаю... Лиш трішки мукиЙ олії зовсім небагато...""Раніше для мене спечи,І в тебе муки не забракнеЙ олія в горняті завждиБуде в тебе, доки із небаНе дасть Бог для краю дощу."Чи цьому їй вірити треба В нестерпну годину таку?Сама ледь ті дрова тримає.А син, її люблячий син,Як він ту хлібину чекає,А він же у неї один...І цього прохожого шкода,І сина, й себе також жаль. І шарпає серце тривога,Розпечена, мов би та сталь...Як бути? Кого рятувати?А, може, він правду сказав:Не будуть вони бідувати,Сам Бог повеління це дав,Якщо... Ех, якби ж то напевноЦе знати. Та вже як буде...Згадають: жила недаремно,Як хліба шматок віднесеЙ води для цього чоловіка.А далі уже як буде...І знаєм: хоч було нелегко,Пророкові хліб той пече.А потім - о диво -Й для неї і сина олія ще є і мука.І жили ці двоє щасливо Аж доки посуха пройшла...Ця віра проста і смирення Для них дарували життя І була в посуху спасеннаВдова, її син та й Ілля...Можливо, й сьогодні у тебе Від розпачу рветься душа.Мовчить у житті твоїм небоЙ у відповідь тиша німа,Ти ходиш, пригнічений горем,Збираєш, мов дрова, свій біль,Журба в твоїм серці, мов море,Розбиті надії і цільУтрачена нині для тебе,Немає утіхи тобі,Питає Ісус із любов'ю:"Що в твоєму серці на дні?"Скорбота, журба, біль чи горе?Віддай його спершу Мені!Хоч сумнів клекоче, мов море,Віддай, що у серці на дні Для Мене. А я заспокою,Поверну спокій для душі,Я серце твоє полікуюІ більш не забракне тобіНадії і віри, й любові.Мир серце наповнить тобі.Я вірний завжди в Своїм слові,Подам допомогу душі.Відкрий своє зболене серцеДля Того, Хто є Бог Любов,І радість у нього вернеться,І сили відновляться зновІти за Ісусом до неба,Де більше не буде журби.Тож що на дні серця у тебе,Ісусу скоріш принеси!Автор Оксана Гудзь)))😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ ⤵️https://youtu.be/y0BLKWSvRoQ

ДИВИСЬ НА ХРИСТА"...Біжімо витривало до змагання,...дивлячись на Начальника і Виконавця віри Ісуса..." (Євр.12:1-2)Не кажи,що небо закрите,Не кажи,що не чує Бог,Якщо навіть подує вітерУ життя твоє плином тривог.Не спіши говорити вустами,Й нарікати на долю свою,Подивись на Ісусові рани.Чи ж не більші вони за твою?А Йому,як тобі,боліло,Але муки страшні прийняв,На хресті розп'яли Його тіло...Біль таку ти,мабуть,не знав.Не кажи,що сам залишився,Що немає кому помогти,У Христові очі вдивися,На хресті був самотній,один.В небо погляд сумний підводив:"О,навіщо лишив,Боже Мій?"Над Ним- смерті холодний подих..Чи було ось так важко тобі?А буває: образить хтось словом,І змовчати не можеш в ту мить.На Ісуса поглянь знову й знову:Він насмішки покірно терпить.У лице Йому злісно плювали,На чоло вінок з терну вдягли...Ми з тобою такого не знали,Смертну чашу ми ще не пили.А Господь наш до дна її випив,Щоб звершити спасіння твоє.Тож не думай,що Бог залишив,Завжди поруч з тобою Він є.У хвилини смутку й стражданняПідкріпляє Бог Духом Святим,У найважчих випробуванняхВін не раз на руках носив.Не кажи,що небо закрито,Що не знає життя твоє Бог,Якщо вірити будеш й молитись,То побачиш Його в час тривог.То почуєш крізь гуркіт світуНіжний голос Ісуса Христа:"Я люблю тебе, Я-твій Спаситель,Ти-дитина Моя дорога".Збережи в серці паросток віри,Бо ти цінний у Божих очах,Щоб пройти шлях земний,дасть Він сили,Ти ж за все свого Бога прослав.😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ ⤵️https://youtu.be/FZUbn6UFdrw

ДОВІРЯЙ БОГУ У ТЯЖКІ ХВИЛИНИ...Якщо нежданно в дім прийшла бідаІ чорні хмари небозвід закрили,В душі тривога й смуток вироста,Тріпоче серце і слабіють сили...Хто допоможе в цей нелегкий час?Хто нас потішить і розрадить в горі?Коли надії промінець погас,Як тоне човен у життєвім морі...Хто може зрозуміти нашу біль,Поспівчувать й полегшити страждання,Вказати вихід правильний і ціль,Щоб далі йти вперед без нарікання?Один Господь, наш люблячий Отець!Він Той, Кому на світі все відоме...Він бачить болі змучених сердець,Де люди ставлять крапку－пише кому...Він розуміє, як ніхто з людей,Бо Сам терпів в людському тілі муки,Гірку сльозу зітруть з твоїх очейСвяті, любові повні, Божі руки.Лише скеруй свій погляд до небес,Поклич Його ім'я у день недолі,І станеш свідком неземних чудес,Що стануться в житті по Божій волі.”Не бійся! Тільки віруй!”－каже Він,Для Бога неможливого немає!Серед штормів життєвих і руїнЩе вийде сонце й путь твій осіяє.Замовкне буря, стишаться вітри,Коли Творця позвеш на допомогу,Коли підіймеш руки догориЙ довіриш все Спасителю і Богу.Він наша Скеля і надійний Щит,В Нім джерело духовних сил, наснаги,Господь－надійний прихисток від бід,Він спокій дасть і в боротьбі－відвагу...Коли раптово в дім прийде біда,Зловіщі, чорні хмари вкриють небо,-Стань на коліна і благай Христа,Молись і вір－і Він врятує тебе.Молитва й віра творять чудеса,Це наша сила у земних скитаннях,Направ свій погляд в чисті небеса,Коли стрічаєш на путі страждання.І щоб не сталось －завжди пам'ятай,-Бог близько й в зоні доступу постійно!Йому життєвий шлях свій довіряй,Бо Він －Скала й Притулок твій надійний.Автор Катерина Бойко😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ ⤵️https://youtu.be/qndCsUL6_PQ

ТРИМАЙ ТЕ, ЩО МАЄШ...Тримай те, що маєш... о, Божа дитино!Пильнуй, стережи, бо останній вже час,Бо ворог слідкує за нами невпинно,З дороги добра хоче збити всіх нас.Як лев, що на здобич постійно чатує,-Отак християн стереже сатана...Він сіті розставив, пастки нам готує,І ціль у лукавого лише одна...Щоб вкрасти, щоб вбити, налити отрути,Щоб душі людські у безодню звести...О, як нам потрібно обачними бути,І віру та святість свою зберегти.Свій одяг - небесний вісон білосніжнийТримай в чистоті, не брудни, не плямуй!Будь світлом яскравим у світі цім грішнім,І інших від гибелі також рятуй!Нам є за що битись, нам є що тримати...І втратить спасіння повір, можна вмить...Потрібно всі сили свої прикладати,Щоб в небо потрапити, в ясну блакить.”Тримай те, що маєш...”- Господь тобі каже,Хоч тяжкі страждання зустрінеш в путі,Хоч буде нелегко - Бог вихід покаже,І поміч дадуть Його руки святі.За душі людські повсякчас, безперервноВ духовному світі ведеться війна...Пильнуй і молися, служи Богу ревно,За викуп твій спачена вища ціна.Вдягни Божу зброю, візьми меч духовний,-Ним є Слово Боже－наш компас, земний,Воно вкаже шлях у темряві гріховній,І дасть тобі силу у час непростий.Тримай дуже міцно вінець свій нетлінний,Борись, що є сили, долаючи страх,На Бога надійся...До смерті будь вірний,Щоб вічно з Ним жити в святих небесах.Автор Катерина Бойко😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ ⤵️https://youtu.be/zFAgd91hoS4

НЕ СУДІТЬ ПЕРЕДЧАСНО...Корабель тонув, зазнавши краху,Буря в морі пінилась, ревла,Сталось це, неначе в фільмі жаху,То страшна трагедія була...Неминуча смерть мов та примара,Добиралась до життів людських,Попри все, одна подружня параДопливла до шлюпок рятівних.Місце вільне там одне знайшлося,І зайняв це місце... чоловік...Жінці ж в хвилях моря довелосяРозпрощатися з життям навік.І останню вигукнувши фразу:”Потурбуйсь про наше лиш дитя!..”У морську глибінь пішла відразуТам закінчилось її життя.Хтось з людей тоді корив мужчину,Що егоїстично він вчинив,Бо не себе, а свою дружинуВ морі помирати залишив.Йому біль душевна стисла груди,Сльози гіркі із очей текли...Бо причини істинної людиЦьому вчинку знати не могли.Осуд людський навіть через рокиЦю людину всюди досягав,Рани серця ворушив глибокі,І ніхто не знав, як він страждав.Йшли роки...Донька доросла стала,Батько ніжно так про неї дбав,Все вона завжди найкраще мала,Він у всьому їй допомагав.Після смерті його, на полиціЗаписник старий вона знайшла Й прочитала в ньому таємницю,Що роками схована була.”Коли ми в мандрівку вирушали,Бо в напрузі весь той час жили,Про страшний діагноз мамин знали...Дні її полічені були...Боже! Як хотів я в ту хвилинуЗамість неї потонути там...Ради ж блага нашої дитиниЯ в той човен мусив сісти сам...”＊＊＊＊＊＊＊＊＊＊＊＊＊Осуду людському меж немає,Це було і є у всі віки!Істини хтось до кінця не знає,І плямує ближніх залюбки.”Не судіть нікого передчасно...”Слово Боже закликає нас,На своє життя дивіться власне,Не кажіть комусь жорстоких фраз...Бо яким судом людину судиш,То таким засудять тебе теж...Гірко каятись в ту пору будеш,Та душі своєї не спасеш...Мудрості вам на земній дорозі,Проявляйте ближнім співчуття...Ви людей засуджуєте досі?Не втручайтесь у чуже життя!Не судіть! Й не будете судимі!Пам'ятайте цей біблійний вірш,Бо чужі проблеми нам не зримі,Не встромляйте в спину гострий ніж...Спробуйте людину оправдати,У її становище ввійти,Добре слово для душі сказати,Ключ до її серця віднайти.Та, коли і вас несправедливоОсудили люди в певний час,Слово хто сказав колись глумливе,-Пробачайте їм, благаю вас!..Не тримайте зла в своєму серці,Як Христос прощав－так й ви простіть!Будьте щирі, лагідні, відверті...Хай Господь вас в цім благословить!..Автор Катерина Бойкоhttps://youtu.be/RDCpYZZ_Kns

За милість Твою, мій Господь, я подякувать хочу!За те, що життя Ти моє аж донині зберіг...Уранці прокинувшись, тихо молитву шепо‌чуЙ вклоняюся низько, мій Бог, до Твоїх святих ніг...У Всесвіті цілім я просто маленька піщинка,А Ти такий дивний, величний, могутній Творець!До мене б і діла не мав Ти... та кожну хвилинкуТурботу Твою відчуваю, Небесний Отець.Чи я б тут жила ще, якби не Твоя свята ласка?Чи я б споглядала прекрасні красо‌ти землі?Без Тебе в земному бою мене ждала б поразка,Без Тебе з'явитись в цей світ не могла б взагалі.По милості, Боже, Твоїй я жива і здорова.У мене є гарна сім'я і зати‌шне житло,А хтось у країні моїй все це втратив раптово,А когось давно вже немає, немов й не було...За хліб на столі, за прозору джерельну водицю, За їжу смачну Тобі вдячність приношу щораз.Простяг Ти над нами Свою всемогутню правицю,В споко‌ї лягаю й встаю, з дня у день, по цей час.Ти любиш мене і піклуєшся ніжно про мене,Зціляєш недуги й з очей утираєш сльозу.Як добре, що я Тебе знаю, і мить та блаженна,Коли Ти у серці моїм поселився, Ісус...То щастя велике Твоєю дитиною бути!Ти вибрав мене серед інших... Спасибі, мій Бог!Без Тебе порожнє життя! Хай збагнуть усі люди,Що Ти сенс буття і наш захист в дні горя й тривог.Велике Твоє милосердя і ласка над нами!Воно обновляється кожного ранку до нас.Хоч ми й недостойні, бо часто своїми гріхамиЛиш смутку Тобі завдаємо, жалю‌ і образ.А Ти все прощаєш... Бо любиш любов'ю святою...І знаєш по імені кожного й ним дорожиш.Хоч ми є ніхто і ніщо, Отче, перед Тобою,Ти милуєш нас і завжди нам на поміч спішиш.Хвала Тобі! Слава! За блага Твої нескінченні,За кожен мій про‌житий день, за спасіння й любов...За миті єднання в молитві ці благословенні, -Я дякую, Боже! Твердине моя й мій покров! Автор Катерина Бойко😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ ⤵️https://youtu.be/DTiUgqOGmn0

Всі сильні також дуже часто плачуть…Проте ніхто не бачить їхніх сліз.Бо їм цих сліз ніколи не пробачатьЛиш тільки слово кинуть як батіг.Ніхто не бачить коли сильні плачуть…Вони свій біль ховають від людей.Не всі заплаканими зможуть їх побачить,Тому ,що плачуть в глибині ночей.Кусають губи мало не до крові,Щоб не почув ніхто бодай що хлип.Бо сильні люди звикли вже до болю,І вони знають : Все переболить.Не день пройде, не два, і не неділя,Порою місяць, а порою й два,Щоб рана та що сильно так кровила Хоч трішки дала спокій й зажила.Всі сильні люди часто так страждають.Їм відпочинку від страждань нема.Тому вони так легко помічають Всіх тих у кого на душі зима.Вони здаються сильними на зовні,Але в душі німий таїться крик.Вони тримають у своїй долоніВсю свою силу і мовчать про біль.Це всім здається, що вони не зламні.Але вони неначе той Ахілл,Від всіх те місце ніби заховали,Щоб їх ніхто туди не поразив.Лише найближчі, які добре знаютьПринести можуть надпекучий біль.Бо від своїх нічого не ховаєш,Тай що сховати можна від своїх?І не чекаєш зовсім ти удару,Та вразу дар від того прилетитьКому ти навіть душу відкриваєш…Лише хвилина й ніж уже сидить…І закусивши губи у безсиллі,Ти вставши далі по житті ідеш.Та не один а разом і сумнівиЗ собою у дорогу ти береш.Не плач мій друже. А іди сміливоІ знай , що скоро буде вже кінець.Усім твоїм стражданням, що без міриТобі в житті хтось щедро подає.Всміхнись мій друг, і ти тоді побачишЩо поруч ті, хто тільки лиш любив,Й поллються сльози струменем гарячимІ буде все як ти того хотів.Не знемагай, ще зовсім не багато,І радість з неба буде у душі.І пам’ятай, що сильні також плачуть,Та плачуть не на людях а в тиші.Тому сьогодні прихили колінаЙ закривши двері Богу все скажи.Благословенна Господом людино.Не знемагай. Кріпися та іди.😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ ⤵️https://youtu.be/ej51ZnyHNIg

 «НЕМАЄ БОГА?!»«Немає Бога!» — так сказав солдат,Під час війни утратив він дружину.Над нею познущався злісний кат,Вона ж була ні в чому неповинна…«Немає Бога!» — вигукнув юнак,Помер у нього братик наймолодший.Маленького нещадно знищив рак,Забравши паралельно купу грошей.«Немає Бога!» — крикнув інвалід,Від нього відвернулася родина.«Немає Бога!» — чулося услідВід жінки, що свого ховала сина…«Є Бог!» — проказує вояк, Вернувся щойно він з передової.За кілька метрів вибухнув снаряд,А він живий прийшов із поля бою.«Є Бог!» — вигукує вдова,Хоча крізь сльози дивиться у небо.Для неї втіхи більшої нема,Як те, що знає Бог її потреби.«Є Бог» — повторює хлопчак,В п‘ятнадцять років тяжко онкохворий.Покаявся він щойно у гріхах,Сміливо дивиться у вічі горю.«Є Бог!» — каліка прошептав,Без рук, без ніг у світ цей народився,Та радість вічну якось він пізнав,Став Богові із вдячністю молитись.Є Бог? А чи таки нема?Подумай сам, дай відповідь для себе.Там, де нема Його, лиш зло й пітьма,Й не посміхається зірками небо.А там, де Він, там в душах світло й мир!Автор Олексій Кузьменко😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ ⤵️https://youtu.be/uQHe5WwEfo0

Молитва- надвелике надбання,Коли сказати все, що на душі є, можеш,Усі свої на серці почуття,Що сміли особистий спокій потривожить.Молитва- найсильніший зі звʼязків,Ту силу, що дає із Ним розмова,Ніщо не зломить і не розібʼє,Із нею до всього ти є готовий.Молитва вмить розвʼязує клубок,Думок, що в голові усе кишіли,Дає відвагу на великій крок,Навіть тоді, коли здається, що безсилий…Молитви можуть більше, ніж здаєтьсяСпинити лихо, втамувати біль,З молитвами і небо прихилиться,Молитви- завжди потрапляють в ціль…Молитва графіку конкретного немає,Для неї не потрібен певний день,Тебе по той бік слухавки завжди чекає,Твій завжди вільний для розмови абонент.Такий дзвінок завжди є безкоштовний,На нього з часом не міняється тариф,Єдине- час, який нам дуже требаЙого так мало- він таким є дорогим.Проте, залежить це лише від тебе,І що для тебе є пріоритет?Хвилини вільні приділити небу,Чи світ поставити для себе, як авторитет?І в хвилях тих буденних заблудитися…Від справ щоденних без кінця томитися,Й прийти тільки тоді- коли без сили,Згадати про Бога тільки коли стало милоКомусь поплакати, комусь розповісти,«Він виручить»- ми кажемо уміло,А чи прийшов, коли ще вистачало сили,Коли був вихід, коли вибір був,Тоді про Бога, друже, ти забув,Тоді ніщо до цього не схилялоУсе чудово, клопотів не мало,Ну а подяка, тільки на показ,Що? Так подякував, а може і не раз,І так, бувай, я дякую! А як же?!Уста так швидко у розмові все прокажуть,І позначка- «все! Зроблено» авжеж,Мабуть, тій щирості «немає меж»,Знайомий випадок? О ні, таке буває,Мабуть із кожним, ми не помічаєм,Як Бог стає лиш нашим слухачем,Мов паличка, що завжди виручає і дає,Нам все, що лиш захочем, що потрібно,І лише так, щоби для нас це було плідно,А Бог терпляче, слухає й чекаєІз ним, повір, звʼязку ти вже не маєш…Якщо для тебе лиш тоді є Бог,Коли підтримка й допомога треба,Тоді лише існує діалог…Він застеріг, що не усі хто кличе,До нього «Господи!», не всіЗможуть ввійти до брам небесних,І хтось почує «не знав я їх»Бо не усі хто у проблемах кличе,Хто просить допомоги коли тяжко,Із Богом залишаються й в той час,Коли Бог забирає ношу важку…Тому приходь до Бога на розмову,За всіх обставин й щоб там не було,Бо Він- життя, і лише з ним дорога,Тебе веде у вічний край, у небо.Повір, ціннішою є спільність, не у час тривоги,А коли добре, коли є з ким поділитись,Коли є вибір, що у вільну хвилину зробитиІ не приходиться без кінця від неспокою томитись.Прийди до Нього у цей час випробування,Хоча воно здається не важке,Проте, нехай до нас не прозвучить питання:«Чому ти не прийшов коли Я чекав тебе?»😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ ⤵️https://youtu.be/z55VEbGp3IQ