Дихає пилом Сарепта,Сонце нестерпно пече. Думає кожен: невже-тоВсім нам кінець тут буде. Спека й страшенна посухаДуже зморили людей. Небо лиш стогони слухаЙ бачить, як сльози з очей Капають у безнадії. Бачить і поки мовчить. Тим часом вдовиця лелієДумку, що ще якусь мить Вдасться із сином прожити. Є в дзбанку дещиця муки. І десь там на дні у горнятіОлія. Потрібно ітиХмизу іще назбирати. Й будуть хлібину пекти. А потім прийдеться вмиратиІз сином від тої біди,Що голодом страшно зоветься. Посуха. Немає дощу. Поживи ніде не знайдетьсяБодай ще на днину одну. Немає ніде попросити. У інших та ж сама нужда. Іде дровенята збиратиУ відчаї бідна вдова. Не жалко себе, шкода сина. Якщо і віддасть все йому,То скільки та скромна хлібинаДасть сили прожити йому?! Безрадісно ходить по полю,Із жалем збирає дрова,Не знає Господнюю волю,Що висушив Він потічкаЙ від нього веде вже пророкаДо неї по воду і хліб. Що зовсім він вже недалеко... Як дров невеличкий вже сніпЗібрала й хотіла до домуЗ тим розпачем й болем іти,Прохання почула у спину:"Водиці мені принеси..."Пришвидшила кроки. Принести хотіла чимшвидше води."І хліба візьми в свою руку!" "Немаю... Лиш трішки мукиЙ олії зовсім небагато...""Раніше для мене спечи,І в тебе муки не забракнеЙ олія в горняті завждиБуде в тебе, доки із небаНе дасть Бог для краю дощу."Чи цьому їй вірити треба В нестерпну годину таку? Сама ледь ті дрова тримає. А син, її люблячий син,Як він ту хлібину чекає,А він же у неї один... І цього прохожого шкода,І сина, й себе також жаль. І шарпає серце тривога,Розпечена, мов би та сталь... Як бути? Кого рятувати? А, може, він правду сказав:Не будуть вони бідувати,Сам Бог повеління це дав,Якщо... Ех, якби ж то напевноЦе знати. Та вже як буде... Згадають: жила недаремно,Як хліба шматок віднесеЙ води для цього чоловіка. А далі уже як буде... І знаєм: хоч було нелегко,Пророкові хліб той пече. А потім - о диво -Й для неї і сина олія ще є і мука. І жили ці двоє щасливо Аж доки посуха пройшла... Ця віра проста і смирення Для них дарували життя І була в посуху спасеннаВдова, її син та й Ілля... Можливо, й сьогодні у тебе Від розпачу рветься душа. Мовчить у житті твоїм небоЙ у відповідь тиша німа,Ти ходиш, пригнічений горем,Збираєш, мов дрова, свій біль,Журба в твоїм серці, мов море,Розбиті надії і цільУтрачена нині для тебе,Немає утіхи тобі,Питає Ісус із любов'ю:"Що в твоєму серці на дні?"Скорбота, журба, біль чи горе? Віддай його спершу Мені! Хоч сумнів клекоче, мов море,Віддай, що у серці на дні Для Мене. А я заспокою,Поверну спокій для душі,Я серце твоє полікуюІ більш не забракне тобіНадії і віри, й любові. Мир серце наповнить тобі. Я вірний завжди в Своїм слові,Подам допомогу душі. Відкрий своє зболене серцеДля Того, Хто є Бог Любов,І радість у нього вернеться,І сили відновляться зновІти за Ісусом до неба,Де більше не буде журби. Тож що на дні серця у тебе,Ісусу скоріш принеси! Автор Оксана Гудзь)))😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ ⤵️ https://youtu.be/y0BLKWSvRoQ