Роками у церкві ти можеш вже бути.Та сам нею можеш ніколи не бути.Не жити ніколи церковним життям,А тільки відвідувати можеш храм.А можна і Писання завжди читати,Багато із нього напам'ять вже знати.Але у житті - по своєму лиш жити,Ніколи в житті його навіть не вжити...Словами молитви можеш промовляти,Молитвеником же ніколи й не стати.Як треба молитися можеш ти знать,За інших в проломі проте не стоять.Вигляд благочестя теж можеш ти мати,Та благочестивим ніколи не стати.Одяг благочестя для тіла набути,Перед Богом же праведним так і не бути.Можна серед віруючих бути завжди,Самому ж ніколи не бути вже ним.А іменем тільки прикрившись Христа,Релігію мертву в собі сповідать.Любов там страждала колись на хресті,Платила життям за спасіння усіх.А чим ти за це можеш зараз віддать?За цю всю земную твою благодать?Своєю лиш назвою "християнин"?Не станеш від цього ти вже "Божий син"...Про Бога ти будеш лише тільки знати,Його ти не зможеш ніколи пізнати.Коли ж ти захочеш у небо ввійти,"Тебе Я не наю - скаже - відійди..."Потрібно не тільки до церкви ходити,Ісусом потрібно і дихати, й жити. Л. Шпак