Боляче, Господи, боляче... хочеться так кричати...Боже, а може доволі болі не помічати?..Розум каже тілесний...дух же смиряє плоть.Біль велика душевна...де ж Ти є, мій Господь?Знов ворога атака, знов тіло палить біль.Тіло: "тобі б поплакать...", душа: " ти вперед іди"Кого маю зараз слухать - тіло своє, чи дух?Бог вчить, тіло не слухать. Воно не найкращий друг.Знає ворог нашу слабкість - коли наша плоть болить,Серце втрачає радість, серце тоді мовчить.І тяжко є так боротись, і тяжко є так стоять...Но з нами зостається Божая благодать.Вона від нас не відходить, Бог її з неба дав.Мені би схватитись тільки за Божую благодать.Вона мене лиш пригорне і силу нести все дасть.Вона мене, знаю, ніколи вже ворогу не віддасть.Так часто томлюсь у тілі, о бідна людина я,Тоді благодать приходить, на все світло пролива.І бачу тоді я звідки те випробування знов.І в Боже я чудо вірю, і вірю в Його любов.І ось перемогу твердо тримаю в своїх руках.Я - Боже дитя і цеє не може украсти враг.Я - храм є Святого Духа, і Він лиш в мені живе.Кращого немає Друга, і з Ним я іду вперед.Беру всеозброєння Боже і в битву вступаю знов.А Бог мій у всім допоможе. А Бог мій - Він є Любов.Хай боляче, хай дуже боляче. Та Бог перемогу дав."Не плач ти, дитя, достатньо, Я поруч з тобою"- сказав. Л. Шпак