Коли проходиш ти долину сліз,
Коли здається, вже води немає,
І очі опустилися униз,
Наповненні журбою і печаллю.

Коли ще вчора добре все було,
Ти посміхалась, і хотілось жити,
А нині в серце сумнів підійшов,
І хочеться вже руки опустити.

Здається, що пустиня у житті,
Шукаєш воду, а її немає,
Та хочу, щоб ти знала, що в ці дні,
Господь ні на хвилину не лишає.

Коли проходиш ти долину сліз,
То Бог ще більше буде наповняти,
Бо в цій долині чистить Він тебе,
І буде Свою воду наливати.

Можливо, не простий зараз етап,
Питань багато, все тебе втомило,
Та сам Господь говорить у цей час,
І відчуваєш зараз Його силу.

Його слова, вони такі прості,
І водночас наповнені любов'ю,
І коли навіть самі складні дні,
То Він є поруч завжди із тобою.

Пройти долину важко часом є,
Та в цій долині Бог тебе гартує,
Й коли потрібно, дасть тобі води,
Він знає те, що серце потребує.

Тому ти не кажи, що йдеш сама,
І що втомились сильно твої ноги,
Давно несе тебе Він на руках,
Коли ти не пройшла ще й пів дороги.

І ця долина, що прийшла в життя,
Наповниться небесною водою,
І знову скажеш: <<Мій Господь живий,
А я так сумніваюся порою>>.

Його слова з любов'ю ще звучать,
І ти це точно зараз відчуваєш,
Нехай вони підкріплять в боротьбі,
Й подячну пісню скоро заспіваєш.

Долайчук Віталій