Бувало до Бога ми кликали все:" Тебе не залишу, Господь мій!Я душу свою покладу за Тебе..."" Ти, тричі на день, відречешся..."Можливо ж таке, мій Господь дорогий?Коли Тобі вірно стараюсьСлужить я всім серцем, всією душею.Скажи мені, чим відрікаюсь?Ось тяжко тобі і долина прийшлаДуші біль торкнулась і тіла.Втомилася ти в цьому світі страждатьІ смерті у смутку просила.Здавалося б що тут такого, Господь?Я просто вже хочу до Тебе.А просто мене затомила вже плоть.Додому скоріше уже би...А Я доручив тобі труд на землі,Де душі скорботнії гинуть.Ти кидаєш труд, що довірив тобі,Не будь ти слугою лінивим.А не цілий день ще трудилася ти,Покинуть роботу бажаєш.А лиш, до кінця, йшов по цій Я землі,Відкрить щоб обителі раю.А то є зречення твоє від труда.Апостоли не відрікались.А в болях, скорботах пройшли до кінця.І душі нові все спасались.Бо кожен непослух щоденний ось твійІ є від Мене відрікання.І ось кажеш ти: " Ти пробач мені все,Положення це я поправлю"Своїм тільки"я" не поправиш ніяк,А знов будеш ти спотикатись.І ворог вже знов буде тобі шептать,Як сили Моєї зрікатись.Скажи лиш: "Без Тебе, Господь, не пройду.Не поворушу і рукою"І Я не залишу, лиш Я проведуІ душу твою заспокою.Лише в твоїй немочі сила Моя.Я Сам поведу як потрібно.Життя тобі дав, бережу його Я.Трудись й нагороду отримай. Л. Шпак