Воскресіння - Божа благодать! Божа ласка з Його дарами! Він збіднів був заради нас,Щоб в небі ми багатство мали. Народився в яслах чужих,І у місті Він жив язичницькім. У чужому плавав човні,На осляті чужому їхав. І коли помер на хресті,Був в чужому похований гробі. Був на цій землі не своїм,Не приймали в своєму домі... Не приймав свій Його народ. Йшли, щоб користь від Нього мати. Бо зціляв людей від хвороб,Міг і хлібом нагодувати. Лиш раділи, як помирав,На хресті як був - насміхались. За гріхи їх, муки приймав,Його ранами й далі зцілялись. Не повірили, як і воскрес! Не повірили навіть друзі. Це не стало чудом з чудесІ для учнів усіх Ісуса. Поки їм не з'явився СамУ Своєму новому тілі. Коли дав доторкнутись до ран,Тоді кожен із них повірив. Воскресіння...що є для нас -Просто свято, чи милість Божа? Чи приймають серця благодать,Розуміючи ласку Божу? Чи потрібно також, як тоді,Пальця в рани Його вкладати? Щоб повірити назавжди,Що живий Він, що поруч завжди. Скрізь лунає: "Христос воскрес!"А чи радість та є у серці? А чи віра в те, понад все,У серцях завжди зостається? Вічна радість - Христос воскрес! Вічне щастя - з Ним в небі бути! І найбільше є чудо з чудес -Ним спасенним назавжди бути! Л. Шпак