А я чомусь сьогодні не така,Моя молитва без змісту і така слабка.. Я раптом перестала Тебе Боже відчувать,Я раптом перестала Тобі Боже довірять. А я чомусь дивитися у небо перестала.. Густа імла закрила світло для моїх очей,І вмить моє життя порожнім стало,А дні були темніші від усіх ночей. Та не про це я друже хочу розказати,І не про сум життя моя розмова -Сьогодні хочу тебе запитати:Може стан оцей тобі відомий? А я чомусь молитись перестала.. І все було неначе б то і добре,Але душа в мені моя кричала:« де твоє серце? Куди ведуть його дороги?!!»Де твоє серце, коли гріх - це вже дрібниця? Невже воно тебе тоді не судить? Де ти, коли сумне твоє обличчя? Ні, не від співчуття, а через гріх, що мучить. Де твоє серце, коли в тишу й спокій ночіВідоме почуття тебе молитись кличе? Невже не зможеш ти відкрити очі? Невже із уст твоїх молитва не полине? Де твоє серце в час випробування? Коли здається, Бог давно чекає покаяння,Але чому із уст твоїх лише зітхання,Докори Богу і невпинні нарікання? Я враз задумалась…і мені прикро стало.. Я знаю Боже, я сьогодні не така. На запитання ці я відповідь не знала,Із болем в серці я лиш на коліна впала. Я знала - моє серце не було гарячим,Я знала, що хвала моя була не справжня,Що гріх мій став уже надважким,А моя щирість - це лиш обман і маска. Настав момент як у мені відкрились очі:Хіба ж я можу так продовжувати жити? Настав момент коли у тиші ночіЯ почала у Бога прощення просити. Моя розмова не про гріх, не про печаль,Не про холодне серце хочу розказати,Я вдруге друже хочу тебе запитати:«Невже ще Богу не віддавсь? Як жаль..» А я уже сьогодні не така, І моє серце не таке вже як колись,Бо відбилила його Кров Христа,Бо Він змінив мене у покаяння мить. Я знаю, що говорить Бог не просто так,Бо ж не дарма Він за тебе вмирав,Тому я знову хочу запитати втетій раз:« Сьогодні друже своє серце ти Йому віддав?»Ліда Мельник09. 02. 2026