На гору Оливну йшов Давид. Голова накрита покривалом. Чому так сумує тяжко він? І чому сумним так серце стало? Серце боляче поранив син,На отця царя пішов війною. І помазаний від Бога правитель,Ішов з опущеною низько головою. Ішов молитися на гору Оливну він,Ішов молитися туди зовсім не знаючи,Що пройде багато часу й літ,Буде там Господь молитися схиляючись. Буде там молитись за дітей,Що відкинуть також як Давида. Відвернуться в сліпоті своїй,Від Нього з зухвалим, гордим видом. Ну а Він піде за них на смерть. Буде плакать, як Давид за сином. За Своїх Він дочок і синів Ночі всі проводив у молитвах." Син мій, мій синок Авесалом..."-За загиблим сином цар так плаче. Та на тебе ж син пішов війною... А любов батька границь не знає. Так любов Небесного ОтцяДо дітей загиблих все волає:" Хоча ви й залишили Мене,Та Моя любов не залишає"Також милую і також Я сумую. Також до спасіння закликаю. З Моєї руки не відпущу Я,Хто до Мене прийде і скаже "каюсь"І сумує все душа Отця,Що так часто гинуть Його діти. Хто служить Йому пообіцяв,Хто став Його спадкоємцем, Його сином. Обернувшись до Нього спиною,Повернувшись до приманок світу. Хай і не ідуть уже війною,Та втрачають даную їм силу. І в скорботі все душа Отця -Покривала у дітей на лицях. Світ залиште, діти, поруч Я. Я - Отець ваш, ви в Моїй правиці. Л. Шпак