Печуть від болю материнські груди, А на устах лиш: "Сину, Сину мій..."Помер, нема, пробиті ноги й руки. Лежить у гробі в темряві німій. Кров, всюди кров, здавалось я вже звиклаДо ран, що часто так в дитинстві мав.Не раз ножем Він пальчика поріже,Бо часто батькові допомагав. Заплаче і покличе: " мамо, мамо,Іди мерщій Мені допоможи"Якби ж Ти знав, Мій Сину, які рани Тобі потрібно буде пережить.Як, моє серце, можеш ти терпіти? Чому не розірвешся на шматки? Як такі муки можеш пережити Мій Сину? Муки не людські!А Ти мовчиш, не кличеш, не благаєш.А очі, очі...в них сама любов.Мій Сину, Сину мій коханий,Як дорога для мене Твоя кров!Ти часточка моя, якби за Тебе Смерть мені й муки на хресті прийнять! А так, мабуть, призначено нам небом. Я не спасу Тебе, бо Ти прийшов спасать.Земная мати, як тобі болілоЗа Сина серце, що розп'ятим був.Отець Небесний за людей дав Сина Єдиного, якого так любив. Як, Боже, Ти людей нас грішних любиш,Які, не раз, Тобі в лице плюють.Дав Свого Сина Ти на страшні муки,Щоб грішним нам відкрити в небо путь.Як не любить, як не вклонятись Тому,Хто всіх людей гріхи на Себе взяв.Щоб мати й син знайшли спасіння в Ньому І мали вічне в небесах життя. Л. Шпак