Ось тільки день настав, і уже вечір... Ось тільки рік почався...і кінець. І скільки відійшло коханих в вічність... Ось тільки юним був...і вже отець. І пізно так назад вже повертатись,Минулого закриті уже двері. Не залишайте на потім, не залишайтеТого, що можете зробить тепер ви. А день назад уже не повернеться Обіцянки забудуться усі. А у батьків і матерів старіють лиця,Так і не скажете для них ви добрих слів. І ваші діти подорослішають скоро,Уже не встигнути в них добре щось вложить. Ніякого не буде потім толкуЇм про добро і Бога говорить. Потім - не наше. День за днем минає. Потім і рік за роком пролетять. День змінить ніч, природа поміняється. Життя закінчиться, не повернуть назад. Потім...потім...завжди буває пізно. Не полюбив, не дав, не допоміг... В кінці не допоможуть навіть сльози. За все даси ти Богу відповідь. Життя пройшло, лишилось "потім" поруч. Воно лишилось поруч, наче тінь. Життя своє вже не оглянеш поглядом,Бо там - лиш пустота, і тільки лінь."Потім"- лиш слово у тебе читалось."Потім" молився, потім...потім втім... А за спиною "потім" лиш лишилось,Попереду - закритий Отчий дім. А в повноті небес живи ти зараз,Що дав Господь, що Він в тебе вложив. Живи, як жив тут на землі Господь наш. Люби, як Він людей всіх полюбив. Л. Шпак