Темно...а Ісус не приходить... Темно, дуже темно так знов. Темно у душі, не в природі. Темно вже дуже давно... Здається, промінчик пробився,Ось світло, і радість зійшла. Та швидко він так віддаливсяІ тьма знову в серце прийшла. О, як же втомилась боротись! О, як же втомилась страждать! Здається, не вернеться зновуНіколи уже благодать. І віра - як би не існує,Надія лиш тільки жива,Що Бог мене, все ж таки чує,Що чує мої Він слова. А слів, дуже часто, так мало. Лиш серце застогне тоді... Я так вже втомилась страждати. О, Боже, скоріше прийди! А Бог з небес відповідає:Я бачу страждання твоє. А нащо ти сумом сповняєшТу душу, що вічная є. Я хочу, щоб ти засіялаВ небесній святій чистоті. Потрібно для цього немалоТобі працювать у собі. Навчатись терпінню, слухняності,Любові, що в небо веде. Страждань тих проходить немало,Народ, Мені вірний лише. Колись йшов народ по пустелі. І манна була кожен день. Не брали її раз лише всі,Бо їсти хотіли щодень. У вас мають буть перемогиІз тьмою у тяжкій борні. Зігнули вас біди сьогодні,На завтра - побіда в Мені. І славте за всі ви поразки. Отримали в них ви урок. У інший такий час ще важчий,Прийде радість лиш перемог. І хто нагороди лиш прагнеЗа плід, що до Мене приніс. Небесная вічная радістьЗамінить скорботи землі. Л. Шпак