Поміж вітрів я відчуваю спокійІ мир, що моє серце наповняє. Таке може давати тільки Бог мій - Від бур Він мою душу захищає. Бо не залишиться у Господа могоБезсилим вже ніяке слово. Коли мій Бог сказав лише його,Завжди прийнять душа його готова. А Він до мене буде говорить Через псалом, через сестру і брата,І через слово мене докорить,Та тільки чи готова я прийняти? А правда - іноді вона болить... В Дусі Святім як совість пробуває,Не скажеш: не згрішила ні у чім,Сумління бо мене не докоряє... Коли совість є в Дусі Святім,Вона завжди лиш буде турбувати. Коли докору ти побачиш в чім,Вона навчить спокусу ту здолати. Лиш скажеш ти: очисти, мій Господь,Що лиш накажеш? Я - раба Господня... Дозрілою буть хочу, щоб ця плоть,В житті вже не приспала мою совість. Дорослою стаючи все ж,часто, як дитя,Так хочеться, щоб довго залишатись. У Тебе до дітей нема питань,Багато ще потрібно їх навчати... До нас у слові Своїм кажеш Ти:"Ви будьте немовлятами лиш в злому. А в Господі старайтеся рости,Старайтеся рости завжди духовно"Хай над землею все летять вітри,Стою завжди на Божім слові твердо. Бо мир і спокій в ньому тільки мій. А в світі - тільки гордість і неспокій. Л. Шпак