якщо чесно, сам захист дисертації я пам'ятаю слабо. пам'ятаю тільки, що весь день казала чоловікові, що боюся, а далі вже він мені каже опісля, як пишається мною і що двічі плакав. два дні опісля це відчувається ще менш реально, ніж до того. зараз хіба відчуваю якусь величезну пустку, але і полегшення водночас. це вперше з випуску зі школи у 2016-му я маю вільне літо без сесій, наукового письма і необхідного читання. і це мене навіть лякає, бо що мені із цією всією свободою робить? нова академічна зірочка зійшла на літературознавчому небосхилі і одразу згасла, хоч мої опонентки й рецензентки в один голос просили написати монографію і казали, що такої екзальтації від власної дисертації ще не бачили. але посади в університеті щось ніхто не спішить мені пропонувати. тож не дарма я всі ці роки намагалася десь паралельно працювати в культурній сфері, щоб після захисту не залишитися ні з чим. це й вилилося в цьогорічний арсенал, який взяв і здійснив мою дитячу мрію — побувати там у ролі гості та спікерки. якщо говорити про свої книжкові клуби я люблю й вмію, то дискусія із видавництвами "сафран" і "компас" мене лякала, бо я ніколи не приховувала, що знаю виключно українську літературу та й то на тверду трієчку. але як же ж мене насправді розривало від радості, бо я всією душею люблю "компас", бо саме вони видали "єдину доньку" гуадалупе неттель, яку я, як сьогодні пам'ятаю, прочитала в перші дні 2024-го, маючи дуже змішані емоції і навіть розповідала про неї в одному з бонусних випусків "правди і кривди", злилася на "здохни, коханий" аріани гарвіч (про неї я теж десь та й розповідала) і "суку" пілар кінтани, яку ледь встигла погортати, але вже відчуваю, що байдужою опісля цього коротенького тексту не залишуся. тож не знаю, чи стала я мудрішою від захисту дисертації, але це теж була моя дитяча мрія. тепер не знаю навіть, чи лишилися в мене мрії. треба придумувати нові і нарешті читати те, що я всі роки відкладала на момент після. от він нарешті настав. учора купила "урізьку готику" галини пагутяк, бо готичні романи про маленькі галицькі містечка з упирями теж треба було колись починати читати.