не знаю, чи є тут люди, які чекали від мене академічних апдейтів і підписані заради якихось академічних вайбів, то мушу сказать: не ждіть, нічо не буде. учора пішла я у відділ аспірантури і дізналася, що краще мені йти в академвідпустку, бо тепер дисертацію треба подавати за 9 місяців до захисту, а до 11 вересня мені треба захиститися і отримати диплом про присвоєння ступеня. звісно, як завжди ніхто нічого не знав, тож якби я не зайшла спитать, як діла, то і не знала, що за місяць мені треба здати повний текст дисертації. після годинних інтеракцій в коридорах університету, по телефону, коли мене питали, чи я вмію читати, ми спільно з науковою керівницею ухвалили рішення ризикнути і зліпити за місяць якусь дисертацію, яку я подала б, а у травні захистила, бо якщо я піду в академ, то не факт, що буде куди вертатися, бо в липні кафедра буде проходити акредитацію, тому якщо раптом не пройде, то і захищатися не буде де. тож у мене залишилося 28 днів на 4 розділи дисертації. чи страшно мені? так. чи вірю я в те, що вийде? так. але я дуже не хотіла опинитися в ситуації, коли те, що я справді люблю, доводило б мене до виснаження вкупі з рештою робіт, які якось теж треба робить. але як я зрозуміла минулого року, науку не цікавить моя людськість, її цікавить кількість і швидкість. тож треба зробить ривок.