Telegram statistics channel - @vinblog2

Отримав лист. Показую, як є.⠀⠀"Здрастє, Вінницький блогер N2. ⠀⠀Пише тобі та сама парочка, яка шукала самокат, а ти його зарезервірував, бо побачив, шо наш общий вєс 193 кг. ⠀⠀От ти смієшся з самокатерів, да? А хіба людям ізвєсно, що це за доля така - бути самокатером?⠀⠀Я встаю з самого утра в 7.00, біжу в туалєт і стаю на вєси, потім вдіваю труси та інший важкий одяг, та йду на вулицю шукать самокат.⠀⠀Побачу його на смартфоні, потім швидко біжу, щоб ніхто не забрав, прибігаю до тих нещасних кущів, б'юся з дєвочкою років восьми, яка лізе взяти мій самокат, хоча правилами заборонено таким малим дітям лізти поперед великих мужиків.⠀⠀Но включити самокат - це тільки початок. Я нажимаю газ і починаю летіти по тротуару до зєбри, бо тільки на зєбрі самокатер може відчути себе мужиком. Підлітаю на всьому ходу до зєбри, перескакую дорогу і зразу ж мене кидає в холодний піт, бо чуть не залетів самокатом у дорогий автомобіль. Чуть не залетів, а мужик уже матюкається так, наче я подряпав той рейнж ровер, як минулого тижня мазду. ⠀⠀Люди добра, а це шо легка робота летіти по тротуару? Вічно якісь спиногризи створюють аварійні ситуації, а молоді неопитні мамочки кидаються під самокат, як метелики на світло.⠀⠀Інша проблема - велосипедисти. Понімаєш, царі велосипедних доріжок. Тут хоч би бабу стару не збив з ніг, переживаєш за неї, так ще летить якийсь орьол на велосипеді прямо по велодоріжці, яку я зайняв для проїзду. Він же не розуміє, що я тоже принципіальний!⠀⠀А автомобілісти? Хіба ж вони розуміють, що дороги теж створені для самокатів? Постійно то бібікає, то кричить: а це відволікає, коли ти розвертаєшся на складному перехресті на червоне світло!⠀⠀І ось після тяжкого самокатного дня, коли вже немає сил ні на що, я зустрічаю свою малишку після смєни, ми раді один одному, раді, що зустрілися живими в кінці дня! ⠀⠀Нас переповнюють почуття, ми біжимо взяти самокат один на двох, як півторашку пива під сємочки. Ми летимо до нашого крилатого коня, щоб полетіти на крилах страсті до неї на Вишеньку!⠀⠀Ми дихали цією поєздкою...а на смартфоні напис: Зарезервовано іншим...⠀⠀Як ти міг?!"

Їхав сьогодні у трамваї за 8 гривень. Узнав, до речі, що за 8 гривень можна їхати хоч одну остановку, хоч аж до самого кінця, то проїхав свою остановку і ще дві зайві: люблю витискать з жизні все!⠀⠀Зайшов у салон, там мужчіна сидить у такій чорній-чорній футболці, чорних чорних джинсах і з такою густою чорною-чорною бородою і такою чорною-чорною волохатою шевелюрою. А на грудях висить такий золотий-золотий хрест, яким можна було б палача вбить одним ударом, якби у Ісуса такий був. Хоча зараз у палачів хрести не менші.⠀⠀Сів отак біля цього мужчіни і думаю вголос, як наче на ісповіді. ⠀⠀- Согрішив я, батюшка. Йду собі по вулиці, бачу, якась парочка шурує брати один самокат, що стоїть від них метрах в 100. Я мігом відкриваю додаток болта, знаходжу цей самокат і клацаю "зарезервувати". Парочка підходить через секунду, сканує його, а він же уже зайнятий. А я ж оце стою, дивлюся, як люди суєтяться, бігають, нічого не розуміють, матюкаються. Та через пару хвилин йдуть. А я просто шурую пішки далі...Резервних пару минут закінчуються і з мене нічого не знімає.⠀⠀Батюшка толєрантно промовчав. І смиренно я теж смиренно закрив рота. Мені здалося, що він уважно аналізує, чи можна мені цей гріх відпускать, чи ні. Дістав мобільний, почав когось набирати: Невже бога?!⠀⠀Але мої сподівання були розірвані вхлам...Мужчіна просто-наспросто перемикав музику в плеєрі...І хоч би то були якісь православні рок-н-рольні балади, але ж ні: звичайний танцювальний плейлист без долі намьока на його церковне життя.⠀⠀Вже навіть здалося, що я помилився і сповідувався якомусь хіпстеру зарощому, але в цей момент трамвай проїжав повз собору і мій сусід перехрестився та відкрив додаток по продажу криптовалюти, щоб перевірити актуальні ціни на біткоїн для представників церкви.⠀⠀Я вийшов з трамваю задоволеним та щасливим. По-перше, трохи душно, по-друге, швидше хотів поїсти, бо з самого ранку нічого не їв. ⠀⠀А як же швидко повернутися на потрібну мені остановку, якщо я через це покаяніє та безлімітний проїзд проїхав далі, ніж треба?⠀⠀Ой...даже не буду писати, що сотворив. Відкрив додаток, а далі як уві сні...:(⠀

Це важливий пост, який може зробити вас чуточку щасливішими. Тому особливу увагу на нього я прошу звернути моїх любімих адептів Вінницької іронічної армії!⠀⠀Все почалося просто. Гуляв по центру, слухав музику, пропустив звонок з незнакомого номера. Закинув його в гетконтакт, а там:⠀⠀- мій любімий Барак,⠀- Барак білий дом,⠀- Барак баскетбол по суботам,⠀- Порішать за візу,⠀- Прикольний чел з метро, каже шо був президентом⠀⠀Перезванюю.⠀⠀- Хелов, у мене від вас пропущений.⠀⠀- Хелов, містер Вінницький блогер N2. Мені ваш мобільний намбер дали в міністерстві по вопросам літературної інтеграції та міжнародним зв'язкам. Мене звати Барак.⠀⠀- Це якийсь развод, да? Откуда у них міг бути мій номер? - ужасно не люблю говорить по мобільному⠀⠀- Нє-нє, це серйозно. Вопрос касається просування мого світлого іміджу на Вінниччині через Сальницьку бібліотеку. А я в обмін можу поставить пару ваших книжок в бібліотеці Вашингтона.⠀⠀- Це вже по дєлу. Що він мене треба?⠀⠀- Значить, дивіться. Ви пишете пост, мол, так і так, наступний тиждень працюєте піарщиком Сальницької бібліотеки. Там моя знакома Емма Дадул https://instagram.com/emmadadul/ напише пост про те, шо у неї скоро днюха, було б афігєнно книжечок в бібліотеку настрілять, бо з ними швах.⠀⠀- Записав, що далі?⠀⠀- Далі я вам там точку, де ви купите книжку за налічку про мене, а я вам потом на карточку скину. Ну і для прикритія можете купить ще яких-то книжечок, щоб не тіки про мене. І підпишете їх "Сальницькій бібліотеці від Вінницького блогера N2" аби не виникало подозрєній. ⠀⠀- А які книжечки ще можна взять для розбавки?⠀⠀- Якесь гідне оточення підберіть, бо це все-таки проект міжнародного значення. Не хватало ще, щоб люди в Сальнику шушукалися, наче Обама стоїть на одній полочці з, прости господи, Донцовою. ⠀⠀- Добре, зроблю. ⠀⠀- Дуже сенк ю вам. Здоров'я і перемоги вам!⠀⠀Ото такі справи. Тому запрошую всіх вас, пані та панове, приєднатися до цієї баракоугодної справи і розбавити мої 28 книжок своїм вкладом. ⠀⠀Книжечки можете відправити напряму Еммі (контакт через дірект), а можете відправити пару гривень на підконтрольну мені карту 5375411506002372, тоді я куплю їх сам і підпишу "від Вінницької іронічної армії".⠀⠀Погнали!

З обуренням прочитав сьогодні новину, як наче правоохоронні органи разоблачили бото-ферму з міліоном ботів, що працювала в інтересах Петра Порошенка.⠀⠀Впевнений, що по-справжньому народна підтримка та любов до шоколадного президента повністю розгромить всі слухи і домисли.⠀⠀У мене таке вже було в блозі. Не пам'ятаю, про що був пост, але я через свою нічтожність та тупорилість написав якісь два-два з половиною слова повністю несправедливої крітіки в сторону Петра Олексійовича. Здається, хамські назвав його олігархом, що єстєствєнно ніколи не відповідало дійсності.⠀⠀Перші сто тисяч коментарів з'явилися ще до того, як розмістив сторіз про новий допис. Добрі чуйні люди точно вказували на усі мої недостатки з моменту народження, щиро бажали вмерти та турботливо підказували, як саме краще це зробити. Від такої кількості уваги від незнайомих мені людей я практично розтанув...⠀⠀Потім підійшло триста тисяч бабушок, які по-руські розказували мені, що ніколи в жизні не треба купувати водку з рук, бо це ріски для життя і здоров'я, а краще брати у фірмєнних магазах по всій ростовській, тамбовській та московській області. ⠀⠀- При чому тут водка? Пост же про Пороха? - писав здивовано я.⠀⠀- Та щоб ти повиздихало зі своїми агресівними вопросами!!! - дуже спокійно відповідали бабушки, правда коментарі відредагували і замість водки писали "торти".⠀⠀Після обіду підійшли порядка міліона чоловік, які головною місією свого життя мають концепцію вдячності. Від щирих слів вдячності у мене замироточив ноутбук, а в очах з'явилися сльози. Я не міг повірити, що так багато людей тільки-тільки створює акаунт, даже не встигає додати аватарку, а вже вважає за потрібне подякувати під моїм постом Петру Олексійовичу за створення Вінниці, вінничан і Південного Бугу, біля якого сама природа располагає робить найкращі канфєти в світі.⠀⠀Тому зараз, коли якісь непонятні правоохоронці виявили тонни сімок, модемів, десятки тисяч копірайтерів, редакторів, дві клавіатури і надгризену шоколадку, я вневнений - це провокація.⠀⠀І ось я зараз піду розміщувати сторіз, а коли повернуся, тут вже буде сто тисяч коментарів від щирих прихильників Петра Олексійовича. Вірю. Знаю. Можемо! 💙💛

Оголошується великий всевінницькій збір книжок про Вінницю, Вінниччину та Східне Поділля!⠀⠀Адепти Вінницької іронічної армії, на вас я сподіваюся найбільше. Но все по порядку, єстєствєнно.⠀⠀Читати я навчився років у п'ять від безвиході: ночні клуби в ті часи ще не з'явилися, а на діскатєках в такому віці робити було нічого, бо шоб пить водку треба було мати хоч років десять, а з дівчатами танцювать стіснявся.⠀⠀Коли стукнуло ті самі десять, то діскатєки уже не цікавили, бо саме в країні розгорталися крупні політичні події і медіа-ринку трєбувались експерти топ-уровня, тому ми з бабушкою на канікулах обсуждали партії, політіків, рішення президента чи уряду. Помню, що в ті часи я знав, хто такий Іван Плющ, Олександр Мороз і Петро Симоненко (і також різницю між поетом Василем Симоненком).⠀⠀Щоліта читав по 20-25 книжок і не менше 50 газет від корочки до корочки. Якщо мене зараз спитать, в якому році в газеті "Порадниця" була стаття про цілющі властивості долара США при поганому настрої, я вспомню дату за лічені секунди (чуть приукрашую, звичайно).⠀⠀Уже коли виріс, почав читати про історію. Даже зараз лежу на дивані, а переді мною шафа, мої книжки, які мама подарувала ще в школі, а біля них стоїть пласмасова Ніка з золотою медаллю. ⠀⠀Так ось. У цьому році я шукаю книжки про Вінницю, Вінниччину та Поділля. Шукаю, купляю і читаю. Хочу після війни стати екскурсоводом і влюбить у Вінницю півтора міліона чоловік, не менше. Танюша Рибак, вибач, отака я підступна тварь!⠀⠀Власне, мої любімі підписники! Я звертаюся до вас не як полковник Вінницької іронічної армії, а як ваша близька людина, раді якої ви готові практично на все!!! А імєнно сходить до своєї книжкої полочки (а також книжної полочки батьків, дідусів, бабусь) і знайти там книжки про Вінницю, які ви готові мені продати, обміняти або (буває і таке) подарувати.⠀⠀:) Напишіть мені в дірект, ми потриндимо. Я усім подякую, даже якщо ваша книжечка у мене вже є. ⠀⠀А якщо хтось знайде у себе книжку, як на фото "Вінниця. Історичний нарис. 2007", з тим або тою у мене буде особлива розмова!⠀⠀Репости цього запису тіки додадуть вам в карму плюс та лайк у вигляді сірдєчка від Вінницького блогера N2!