Telegram statistics channel - @vinblog2

Вінницька іронічна армія. Мої красавчики та красотки!⠀⠀Всі ті, для кого цей блог став прихистком: особливо в тяжкі часи. Всі, хто відчуває основний принцип цього місця: якщо закінчується власне тепло, ви завжди можете взяти трохи мого (даже лайк ставити не потрібно, ніхто їх насправді не рахує). Всі, хто уміє читати між рядків, бачити ненаписане і відчувати в усмішці біль, трагедію чи просто сум.⠀⠀Колись створив цей блог як місце, де можна відчувати Вінницю, вінничан і де усмішка - головна одиниця міцності. Спочатку було складно і я ловив міліони повідомлень про суржик, угрози здать мене на курси української та один раз даже фотографію особняка ізвєсного авторітєта прислали: мол, не шути більше про ту діскатєку!!!⠀⠀Але з часом почав помічати, як з'являються люди, які ловлять більше. Ловлять не лише настрій: відчувають зміст. Таких людей я ціную по-особливому. Ціную, поважаю і саме вас називаю гвардією Вінницької іронічної армії (маскірую слово "гвардія" словом "адепти", бо так нада).⠀⠀Не раз дивуюся, коли чую історії, як мене за мої шуточки вже мали убить разів три, а якщо чесно, то п'ять. І шо тільки мої связі з Цукєрбєргом цьому помішали (Марк, дякую за кришу). Насправді, навіть в постах, де скрізь іронію пробивається критика, немає злості ні до людей, ні тим більше до міста:) Багато з героїв таких постів мені писали, но без угроз: розійшлися бортами з усмішкою. Сергій Анатоліч тіки ні разу не писав: мабуть, треба хоч в одному пості його згадати!⠀⠀Коли почалася війна, я отримав в дірект одне повідомлення:⠀⠀- Як ти, полковнику?⠀⠀І зрозумів, що потрібно навіть в жахові війни знаходити слова, які б зміцнювали нашу волю, дух та душу. Щоб скрізь усмішку лунала віра, щоб у ній топився страх і розчинялися сумніви⠀⠀200 днів Україна показує всьому світові, як треба дивитися в очі ворогові, одночасно встромляючи йому кілок в саме серце, відчуваючи, як він зубами рве тіло, з якого юшить кров.⠀⠀Захисники України і волонтери з чистою душею, ви - наше сонце. ⠀⠀Вінницька іронічна армія, ви - моя особиста віра і моя особиста висота. Дякую вам за можливість ділитися з вами собою, якщо навіть ви цього і не помічаєте.⠀⠀Все буде добре: я узнавав.⠀

Щоранку о 7.00 я просинаюся без будільніка, одягаю домашні тапки, накидую халат і йду у чайочну випить ранкового чая з хлібом і порічковим варенням. На столі вже лежить пачка листів по різним вопросам, які пишуть мені люди. В половині з цих листів адепти Вінницької іронічної армії запитують:⠀⠀- А де коти? Шо сталося з котами? Не мовчи!!!! ⠀⠀Розказую.⠀⠀Якщо хто не знає цієї історії, 23 липня цього року якесь мурло викинуло помирать в целофановому пакєті 4 кошеняти. Останні вмерти не успіли, познакомилися зі мною і ми договорилися без письмового документа, що вони можуть пожити у мене трохи, тільки чур не вмирать.⠀⠀Поселилися на балконі з усіма удобствами, отримали шикарного персонального дворєцкого, повний соцпакєт і возможность іноді ходить біля мого музикального центра, но нічого не клацать. ⠀⠀Всі вони здорові та устроєні в жизні.⠀⠀Рижий почув новость про відставку Джонсона і сказав, що бачить в цьому можливість закрити дефіцит рижих у британському парламенті. Тим більше, що нужні связі у мене є. ⠀⠀Трьохмастна вертіхвостка з тимчасовим ім'ям Полька вирішила бути домосєдкою. Сказала, що її політика не цікавить: достатньо обзавестися одним-двома хатніми рабами, як це водиться з діда-прадіда. ⠀⠀Ще одна майже така сама по кольору, але вже з кодовим ім'ям Рітка, почитала пост про Тернопіль і попросила мене організувать їй прописку саме у Файному місті. Мол, так і так, я читала історію про Ярослава Мудрого, як він дочок заміж видавав, так тобі це даже вигідно буде. Як бачите по фото, де вона їде на задньому сидінні автомобіля, договарюваться Рітка уміє. ⠀⠀Коли я спитав у останньої кішечки Черепахи, про що мріє вона, промовила:⠀⠀- Колись ти станеш старим, купиш кресло-качалку, плєдік і будеш принімать людей у себе в кабінєті, які приїдуть на свадьбу, но треба буде порішать коє-які вопроси. І повір мені, образ людини в креслі-качалкі з плєдіком, но без кішки - це щось недовершене, як наче танцював, танцював і всрався. ⠀⠀- Ти хочеш залишиться жить в нашій родині?⠀⠀- Так, Хрьосний Отєц! І всі миші будуть ліквідіровані по першому указу.⠀⠀- Добре, договорилися.⠀⠀От і все. Успіхів вам, котячі адепти Вінницької іронічної армії! Тайно люблю вас.

Ніколи не любив говорити по телефону, але подивився фільм про Джеймс Бонда і мав декілька важливих думок, що могли б покращити ефективність британського агента. Набрав номер (знав, що міжнародний звонок буде дорогим, але все-таки), почекав три гудка і, згідно етикету, відключився. Думаю, перезвонить, як звільниться. А там п'яте-десяте: і я забувся, та і вона забігалася - не перезвонила. Смску відправив, побачив, що прочитано і закрили питання.⠀⠀Потім був момент, що мені щось в Бекхемі не сподобалося. Якийсь він став розбалуваним, на полі почав здавати. Набрав опять же номер - зайнято! Ага, думаю, вже сама догадалася та дає звіздюлєй Девіду: без злості, а чисто так по-людські. З часом - подіяло. ⠀⠀Потім зібрався в Англію. Думаю, та шо ж ці звонки, якщо можна сюрприз зробити. Уже купив маленький Київський торт (великий не хотів брати, щоб не подумала, наче я про її фігуру не думаю), взяв півкіла педігрі для коргі і невеличкий такий вазончик, бо перший раз йду в дім. А прямо перед вильотом з міськради позвонили - совєщаніє срочне! ⠀⠀А далі понеслося. Як не у мене картопля, так у неї брекзіт, як не у мене командіровка, так у неї проблєми з внуком. Перенеслося на зиму, коли городи вже позаду і є шпарини в графіку.⠀⠀Війна. Я повертаюся в Україну, знову не до чаювань. З тої сторони тоже претензій немає: не на часі. Знову біготня, знову якась битовуха, забігалися кожен по своїм справам.⠀⠀А сьогодні читаю новини...Як здрастє...Бажав же на Новий рік дожити до ста!!! Чьотко ж помню: не до 96, а до 100!!! Як так? Хіба це чесно?⠀⠀Королева померла. Класна була жінка. ⠀⠀p.s. Впевнений, що її життя не було легким. Це зі сторони здається, що королевою бути круто, весело, сито. Хіба ж це легко бути прикладом для своєї нації? І щоб тебе любили, прислухалися, черпали з твого життя щось добре, світле, людське. А ще ж є родина, є собаки, яких треба вигулювать, коли хочеться погасать на тачці, випить пару коктейльчиків в барі, потриндіть, хто в під'їзді наркоман, а хто простітутка.⠀⠀Леді, я вами пишаюся. Ви прожили гідне життя. Дякую вам за все. Прощавайте!⠀⠀p.p.s.І дуже сподіваюся, що то не ви дали добро на грохнуть Діану.

Жував бутєр з хлібом і хріном Вінницького харчосмака, отримав повідомлення:⠀⠀- Я знаю, хто ти, шо ти, прийду до тебе скоро, тому готовся. ⠀⠀Чесно скажу, перестав жувати бутєр, бо однією рукою гортать повідомлення неудобно. Перечитав ще раз, спєктр відправників масштабний: від бабушки до кілєра-убійци, від кур'єра нової пошти до мєдвєдєва (вряд лі йому сподобався мій минулий пост). ⠀⠀На всякий випадок, вирішив тікати, щоб аж п'ятки свєркали. А куда можна схоронитися на пару днів аби всірйоз та надьожно?!⠀⠀Знакомі зеки порекомендували Могилівку, а точніше @mogylivka.glamping. Мол, так і так, їдь без проблєм, притворися обичним туристом, скажи, що заморився від городської суєти, трошки хочеш відпочити від оцієї багаторічної біганини (вони сім років в розшуці інтерпола).⠀⠀Значить, локація фантастіка. Посадка поряд. В спокійному стані там можна і погулять, і подивиться на грибочки, ягідки, простору багато: якщо даже і посварилися з партньором, без проблєм прикопаєте (лопату попросить у адміна), тільки головне щоб в карманах не було пластіка і всякого такого, це в окремий контейнер треба скинути, бо на території слідкують за сортуванням сміття. ⠀⠀Поряд з посадочкою затоплений кар'єр. На жаль, водичка більш-менш прозора, тому тільки купатися, або якщо вже дуже треба, то попросити у адміна мішок цемента і тазік (адмін - сказка, всім поможе). ⠀⠀Жити в розкішних палатках, де стоїть двоспальне ліжко, холодильник, даже ножі і вилки є, а поряд мангал. Палатки нормальні, не промокаємі, непродуваємі (але якщо треба, то вікно можна відкрити і будуть провітрювані). ⠀⠀Санвузон і душ загальний, але кабінки на одну людину, а не 17, як могло би бути. Нормальні польові умови: хто був дікарьом на морі років 20 назад, той знає, понімає, цінує.⠀⠀Наметів всього 10 по 2 людини: тобто 20 чоловік поміститься без проблєм. Ну якщо вже хоче з вами втекти ще парочка, то беріть: про ножі та мангали я вище написав.⠀⠀Хароше таке місце. ⠀⠀Точні координати не даю, бо все-таки там втікачі знаходяться, а вдруг оця ваша городська суєта побачить і позвоне з фразою:⠀⠀- Йобтвоюмать, ти де ходиш? Хліб знаходиться в сусідньому ларьку, а тебе вже тиждень нема. Я починаю переживать!

Інтерв'ю з сусідами стають все більше схожі на шизу з додаванням ідіотизму (змішать, но не взбалтувать). Особливо в цьому зазнає успіхів дімка мєдвєдєв. ⠀⠀- Здрастє, анатоліч. Шо як? Чим бомбить сьогодні будемо Україну?⠀⠀- Ядєрне оружиє. Багато ядєрного оружия. Велика така куча як оно наші двухсоті насипом лежать. Вееелииикаааа куча ядєрного оружия!!! - пшиииккк відкрив банку пива і сьорбнув⠀⠀- Так ви це два місяці назад казали. Ми ще тоді літр самогона вам за цю сєкрєтну інформацію привезли срочно. Коли вже будете бомбить ядєрним?⠀⠀- Хароший був самогон, рєбята, хароший. Я його як випив, то собак в посьолкі до ранку ганяв, шоб не гавкали. А вони кричали, що будуть жалуваться свойому начальству в фсб. ⠀⠀- Ядєрне оружие...⠀⠀- Да-да, ядєрне. Там пока проблєма, прапорщік ключі від сарая загубив, де ядєрне оружие лежить. Велииикииий такий сарай - показує руками метра півтора вширину, не менше.⠀⠀- А запасних ключів немає?⠀⠀- Є. Але мені їх вовка не дає, бо каже, шо я уже збухався і мені таке довірять нільзя. Сторожу моєму віддав, а той мені не дає даже під страхом увольнєнія. Якщо чесно, то не я його нанімав, того і не боїться, - допив пиво, зіжмакав банку - Отак пожмакаємо Україну, жостко!!!⠀⠀- Зря їхали...думали ви нам якийсь сєкрєт розкажете⠀⠀- На вухо скажу один сєкрєт. Тільки ж ви нікому, харашо? - нахиляється до вуха журналіста - Ми вже виграємо войну по всім фронтам, скоро нападем на США⠀⠀- Господи, знову? Ви це в прошлий раз казали⠀⠀- Нє, на цей раз точно, я в сєкрєтному чаті вайбера прочитав. Там голова ОСББ близько спілкується з дочкою главного гєнєрала по захвату США. ⠀⠀- дмітрій анатоліч, ну шо це за заявлєніє? А де факти, аргумєнти?⠀⠀- От вам хрест. Напишіть, шо анатоліч перекрестився і поклявся усім святим!!! Клянусь. Я б показав вам той чат, но у мене мобільнік забрали, бо я звонив в Амєріку і підривав їх економіку мощно ⠀⠀- Це як?⠀⠀- Купив шмоток на десять міліонів доларів. А жінка утром спитала, де гроші з тумбочки?!⠀⠀- А ви?⠀⠀- Прикинувся, шо сплю. Но вона не повірила, бо я ж на газоні лежав. ⠀⠀- Всьо ясно, дякуємо за інтерв'ю. ⠀⠀- Пожалуйста. А можна продлить ще?⠀⠀- Нє, у нас визов у баню на три часа.

Гуляєш отак в Лісопарку і думаєш.⠀⠀Значить, бобренятко може собі построїть хатку біля озера. Без всякого-якого: просто зве батька-бобра, той гукає кума-бобра і вони разом, випивши по сто грам, будують незаконну плотінку.⠀⠀Потім білка. Тоже ж бачить "ага, бобри в лісі побудувалися". І давай собі вибирать деревину покрепше, аби переїхати зі старого панельного дупла-хрущьовки в нормальне нове дупло покращеної планіровки з гарним видом на закат, щоб отак сісти зі своїм хлопцем-білкою, випити кави, поговорить про політіку або ціни на горіхи.⠀⠀Це я вже мовчу за комарів. Тим взагалі в лісі можна все, що захочеш. Осьо пройшовся три метри, на мені уже сімсот три комаря і це тільки по ощущєніям, а в реальності їх ще більше. Як поглядів у трамваї, коли я пару років тому зайшов і спитав: А скільки коштує проїзд? Комарям взагалі усе можна без ніяких дозволів, ніяких громадських слухань. Прийшов, сів на гілці - всьо, гілка твоя. ⠀⠀Про пташки треба розказувать? ⠀⠀Але стоє 322 часним забудовникам просто сказать, що вони б хотіли випилять та застроїть 15 гектар лісу біля озера Гуральня, так тут таке почалося. Мол, там і люди відпочивають, і ми проти випилювання лісу, і опять застроять елітними хатами ліс, а нам, простим вінничанам тільки на забори можна буде дивитися. ⠀⠀Та хіба ж ті забудовники хуже тих бобрів чи білок? ⠀⠀Прийшли жителі П'ятничан на громадські слухання (нонсенс) і проголосували, що не хочуть застройки. Мол, білки і бобри ладно, а випилювать ліс не хочемо. Отак уперлися рогом і всьо!⠀⠀Ті застройщики вже і плакали, і клялися, що це ж даже не для себе стараються, а для лісу: будуть охранять бобрів, білок і комарів від левів, ведмедів, всяких перевірок. Мол, дайте нам тіки почати строїтися, тут такий рай буде, тіки в путь!⠀⠀Але 47 чоловік (П'ятничанські спартанці) проголосували Ні. По Вінниці вже поповзли слухи, що їх чоловік наняли білки з бобрами для лобіювання лісових інтересів. Комарі не скидувалися.⠀⠀Ось вам і приклад, як можна якщо не зупинити забудову, так хоч поторгуватися, щоб побільше соціальної інфраструктури забудовник побудував. А там гляди і настануть часи, коли ліс буде вважатися розкішшю, а не бур'янами)

Якщо мене хтось спитає, де у світі населення максимально зацікавлено у розвитку своїх дворів, вулиць, під'їздів, я ні секунди не сумніваюся - у Вінниці!⠀⠀Взять хоча б роздачу землі, яка мала б призначення для дитячих майданчиків або різних парків. Та тільки рота якийсь шулєр розкриє, що хотів би взяти земельки під дачку в условному Центральному парку, там таке почнеться!!! Уже до вечора будуть надруковані прапори, намальовані транспаранти, а під горсовєтом стоятиме не менше 10 тисяч вінничан з трєбованієм до Гройсмана відставки заступника мера, генпрокурора, смотрящого двора та кучі-кучі осіб!⠀⠀І в це важко повірити, але дійсно кожна така спроба захопити громадську територію дуже сильно об'єднує людей. Забастовки охвачують від дітей в садочку, які не хотять їсти кашу, поки кусок землі не повернуть в легальне русло, аж до пенсіонерів, які замальовують свої врємєнні татуіровки з логотіпом Слуги народа, якими вони замальовували свої вічні татіуровки з лєніним.⠀⠀Та шо довго казати. Взять хоча би оцей участок на фото. Це 10 чи 12 соток землі по вулиці Натана Альтмана на Старому місті. Колись відома громадська секс-парковка, а зараз після установки блоків перетворилася на місце жування піци, сємочок, та і просто іноді на споришу сиджу, пости пишу. А увечері там ще куча парочок, калясок і тд і тп.⠀⠀І ось виявляється, що ділянка вже виведена з громадського фонду та продана під забудову якоїсь будівлі з красівим видом на місто. Люди шокіровані, бо це вперше в історії Вінниці таке сталося, ніколи раніше такого не було!⠀⠀Жителі сусідних вулиць почали розбиратися, а як так сталося? Чого вони, мол, мріяли про зону відпочинку уже років 30, а хтось вже вивів участок в приватну власність? А якщо там побудують бар чи бордель? Чи будуть скидки мєсним? Чи будуть пускать мам з калясками? ⠀⠀Виявилося смішне. В час, коли про площадку мріяли десь 3000 жителів (!), на громадські слухання прийшли 15, які мріяли про пиво і сємки. Вони і проголосували за вивід участка з земель громади. Віроломно, неочікувано і...законно!⠀⠀Ходіть на громадські слухання, якщо ваші мрії по поводу вашої вулиці чи мікрорайону відрізняються від мрії десяти тітушок або алкашей!

Ударилися якось шойгу і лукашенко лобами біля сраки путіна, аж іскри полетіли. Сидять, чухають лоби, а по полу документи попадали.⠀⠀шойгу достав листочок і показав лукашенку. ⠀⠀- григорович, подивися яку тєму наші учьоні придумали!⠀⠀- Господи...а шо це за чудо? - хлопнув по брукам вусатий мачо, в бруках по-зрадницькі хруснули картопляні чіпси.⠀⠀- Це ноухау "москва-200", мощнєйша разработка аналоговнєт по утилізації отработаного біологічєского матеріала. На фото показана модель размєром 120×90×50 мм серії "Розрив". В устройство влізає около 200 грамів об'єкту для похорон. Два штика глибиною яму викопав і готово!⠀⠀- Матьмояженщіна, яка красота! ⠀⠀- Знаю, знаю. Ми ж чого темпи наступлєнія знизили? Бо родичі пропавших без вісті задолбали: пришліть пропажу, пришліть пропажу. А у мене що свободного транспорта дофіга? Уже дістали з резерву волів та тєлєги!⠀⠀- Ой, не кажи. Дай цьомну, поки ти говориш, - попросив григорич⠀⠀- Да-да, пожалуйста, бо я вже нализався за день.Так ось. А таке устройство привіз, зібрав за пару хвилин і готово. Хоч по почті відправляй, хоч пусти річкою, хоч акуратно закопай в сусідній клумбі. Правда, треба незамєтно, бо собаки туди сцять перестануть та порозривають собі мочові пузирі!⠀⠀- Які ж ви геніальні, сєргєй кожухєтович⠀⠀- Нє-нє, григорич, не треба, бо у мене потом усі труси жареною картошкою пахнуть, а жінка дома їсти не предлагає, бо думає, що в вже на роботі поїв. ⠀⠀- Ви сьогодні вже все, сєргєй кожухетович? Бо так голосно прицмокуєте, шо мої просьби наверх не доходять! А я ж тут не просто так у слюнях увесь перемазався, а по справі.⠀⠀- Звиняй, григорич, але я не для того командір, щоб на півдороги роботу бросать. Раз вже взявся, то до блиску! У мене осьо і фотографія моїх подчіньонних з собою!!! Все-таки не перший рік на руководящих должностях.⠀⠀- А я фото не ношу, шоб хакєри не вкрали і не опублікувади десь анонімно в тєлєграмі: достаточно моїх лічних прямих трансляцій на національних каналах. То ви вже йдете вступать на фронті чи як?⠀⠀- нє, григорич, ми вже і так солідно вступили з цією війною. Мене вже домашня свинка десятою дорогою обходить і затуляє носа копитом. А ще депутат госдуми називається...

Хелов, українці та українки!⠀⠀Від імені Вінницької іронічної армії вітаю вас з Днем Незалежності України!⠀⠀Ще з дитинства у мене було 4 улюблених свята: Новий рік, 8 березня, День Перемоги і День Незалежності.⠀⠀З часом 8 березня вилетів зі списку (я осознав, що жінку можна вітати в будь-який день року і не один раз), потім День Перемоги (померли люди, "про яких" була ця дата, а маскаради - не моє). ⠀⠀День Незалежності для мене про те, чому я взагалі живу в Україні. З моїм іронічним досвідом та ще і у такому званні для мене відкривались би будь-які закордонні двері, даже ті, що на карточках. Барижив би собі іронією на Брайтон-біч або даже на Монмантрі, або в Монако сало продавав на пляжі, там зараз на нього великий попит.⠀⠀Мені подобається бути українцем в Україні. Подобається відчувати себе своїм без лапок, бо "своїм в Іспанії" чи "своїм на Шрі-Ланці" я теж можу бути. Але подобається бути своїм в Україні.⠀⠀Це важко. Мені є, з чим порівняти: мав досвід і по сходам без ліфту ходити, і картоплю копати, і даже бігав на орбітреці. Бути українцем або українкою в Україні важко, особливо зараз. Особливо, якщо поряд тисячі тих, хто з Україною тільки фізично,а думками вже десь, або коли не вистачає тих, хто сильно підсилив би її тут, а вони там. Не вистачає історій, голосів, не вистачає віри, що українців в Україні багато. Іноді здається, що ти один, але це тільки в ліфті або оцей коридорчик між ліфтом та дверима на вулицю.⠀⠀Незалежність для мене - це мати можливість виїхати, але залишитися. Не тому, що комусь щось винен, а тому що хочеться. Лазити оцим містом, дивитися на оці кущі чи дерева, любити оцю їжу, або не любити (змінив недавно постачальника шаурми біля Мегамолу).⠀⠀Незалежність - це любити себе в Україні, любити інших в Україні і любити Україну. Любити і поважати. Бо коли я бачу, як якесь мурло швиряє обгортку з тачки прямо на дорогу, то у мене бажання спочатку дати по рогам, а потім пощупати пульс і чухати на базу в Азію. Тому задумайтесь, хто це робить - ви ж руйнуєте баланс іронії у світі і ріскуєте своїми рогами!⠀⠀Шо там Симоненко казав? Любіть Україну? То любіть. Все буде добре!⠀⠀p.s. І книжки читайте. То Сосюра казав.

Не помічали такого у Вінниці?⠀⠀Йдуть двоє хлопців по тротуару. Один харкає прямо собі під ноги, але промахується і попадає на свій же кросівок:⠀⠀- Вася, ти харкнув собі на кроси? - підмічає товариш⠀- Бачу. От ця кончена війна...⠀⠀Або інша ситуація. Доставка суші опаздує на півчаса:⠀⠀- Оператор сказав, що 40 хвилин, а у⠀вже час двадцять пройшло...⠀- Війна... - задумчіво відповідає доставщик так, як наче він по дорозі три танка підпалював методом розпалювання під ними кострів.⠀⠀Або ще отаке. В таксі:⠀⠀- Ви дорогу не підкажете до адреси, бо я з цією війною вже нічого не помню.⠀⠀Або в супермаркеті дві клуші курять на вулиці, а всередині черги по 700 чоловік на кожну з двох працюючих кас з шести. Люди в черзі:⠀⠀- Та де ж всі ходять, мені ж ще пішки до Гайсина йти, а вже 22.40⠀- Війна...⠀- Невже касіри пішли на фронт? Та даже якщо так, то хіба не можна було знайти їм заміну?⠀- Не на часі...⠀⠀Або в чаті ОСББ:⠀⠀- Ну хто це не доніс мусор до смітника? Люди, шо з вами?!⠀- Війна...Не можу далі нести це на собі...- по-філософські відповідає хз хто: в тих чатах уже всі від дірєктора Поділля до авторітєтних бомжів.⠀⠀Або десь даже серед своїх знакомих.⠀⠀- Лежу цілими днями дома, робота не йде зовсім, даже немає сил простинь розправить під спиною, а вона скрутилася і давить в бік⠀- А куди ж сили ділися?⠀- Війна...⠀⠀Або на базарі.⠀⠀- Беріть помідори. Казка, а не помідори⠀- Якісь вони у вас подавлені⠀- Війна...⠀⠀Чи:⠀⠀- Галя, чого ти голову тиждень не миєш?⠀- Не на часі...Війна⠀⠀....⠀⠀- Петро, ти мене чуть вчора не скинув на обочину на своєму тракторі. Даже не вибачився?⠀- Війна...Не на часі зараз вибачення.⠀- Зараз я тобі морду розіб'ю⠀- Під час воєнного стану? У тебе совість є?⠀⠀І так без кінця-краю. Шо сталося з людьми?