5 вимір | ️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️6 лютого в італійських містах Мілані та Корті...

⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️6 лютого в італійських містах Мілані та Кортіні д'Ампеццо стартували ☃️🥌⛸🏆Зимові Олімпійські Ігри, і триватимуть вони аж до 22 лютого.Яскраве видовище відкриття, прекрасний прийом гостей з різних країн світу. 93 країни приймають участь у Іграх.Коли дивилася відкриття Ігор, на очі просто наверталися сльози, плакала душа бачачи настільки прекрасна кожна нація, кожний народ, кожна країна. Скільки величі та краси, скільки чистоти людської є у представниках кожної раси,кожної країни і в голові пульсувало єдине питання- чому треба йти війною на брата, чому треба вбивати та проливати кров, невже не можна жити в мирі, в світлі, збиратися разом і приймати набутий кожною країною унікальний позитивний досвід, створювати разом щось прекрасне, гідне, добре, те що буде збагачувати та наповнювати інших людей теплом, добром, щастям?!. Нащо топитися і топити в ріках крові, нащо заздрити, нащо лихословити, нащо проклинати, адже стільки прекрасного і надзвичайного є на нашій прекрасній Землі. Кожна країна, кожен народ, кожна нація заслуговує на своє місце, на право жити та зберігати свою неповторність, автентичність і незалежність і жодна країна не має права посягати на свободу та права іншої! Як боляче від того, що війна залишає на наших душах рубці від кривавих ран, що сочаться біллю та відчайдушністю. Вже ніколи ми не будемо такими як колись, тими, якими були до війни...ми пройшли точку неповернення...навіть якщо зовні цього не видно, всередині ми вже геть інші...і та малеча, яка живе в роках війни, у своїх юних дитячих очах відображає сиву мудрість, у маленьких дітях "сидять" ніби вже "сиві старички"...здається що тобі вже не 20+,30+,40+ років а ніби тобі вже тисячі років, бо переживаючи досвід війни ти стаєш інакшим, звичні речі вже не такі як раніше, і душа вивела на перші позиції вже геть інші цінності...Я згадую свого дідуся, який пройшов Другу Світову Війну, повернувся додому з чисельними пораненнями, залізом від снарядів у ногах, зламаною душею...як він плакав коли наступало 9 травня...я була мала і не розуміла чому такий літній дорослий дідусь плаче...а зараз я його добре розумію, відчуваю кожною клітинкою... дідусю, в свої молоді роки я відчуваю що я така стара всередині...Я відчуваю, що багато людей почуваються так само...багато розмов з людьми подарували мені можливість спостерігати та розповідати іншим...Кожного дня дякуйте за те, що прожили ще один день, ще один схід сонця, ще одна можливість зробити світ трошки світлішим і добрішим, адже все починається саме з нас...Кожен наш добрий вчинок знайде відгук у чиїйсь душі і естафета добра передасться ланцюжком...❤️Ваш 5Вимір та Яна Стаценко