Вільнянська міська рада

19 червня 2026 року розпочала роботу робоча група з розроблення Стратегії розвитку Вільнянської громади. Під час зустрічі з координаторкою проєкту Ольгою Борщ було обговорено основні етапи та алгоритм подальшої роботи. У ході засідання прийнято рішення провести анкетування жителів громади та представників бізнесу з метою визначення актуальних потреб, проблемних питань і пріоритетних напрямів розвитку. Для якісного напрацювання Стратегії розвитку Вільнянської громади просимо всіх жителів та представників підприємницької спільноти долучитися до опитування та оперативно заповнити анкети. Ваша думка є важливою для формування бачення майбутнього Вільнянської громади та визначення її стратегічних пріоритетів. ☝️🇺🇦Опитувальник мешканців Вільнянської МТГhttps://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScksT3xHFA0cpoBt3domGvolym5MWptxtwIXBZgfN9ecHztsg/viewform?usp=header☝️🇺🇦Опитувальник підприємців Вільнянської МТГhttps://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSe1LCErUHPYL8Zv3Ryy5l6ziCmQsBcd-VvPmhBKd0FDncipVA/viewform?usp=header

🕯О 9:00 загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадаємо всіх загиблих та цивільних, а також нашого захисника, якого вже нема з нами, йому б сьогодні виповнилося  33 роки - Стефанюка Віктора, але страшна війна забрала у нього життя. 🇺🇦Віктор Олександрович народився 21 червня 1993 року, а вже в 1994 році приїхав до села Любимівка Вільнянського району Запорізької області, де і провів свій життєвий шлях.     На військову службу Віктор пішов добровольцем у листопаді 2022 року та проходив її у 110 окремій бригаді 113 окремого батальйону територіальної оборони. Був солдатом артилерійського підрозділу.     🕊11 липня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Новодарівка Пологівського району Запорізької області Стефанюк Віктор отримав осколкове поранення. Майже місяць лікарі боролися за його життя, але 7 серпня його серце припинило битися.      🙏У Віктора залишилися дружина Наталя та п’ятирічний син Ігор, мати Ірина Миколаївна, батько Олександр Олександрович, сестра Юлія. Вічна памʼять Віктору та всім загиблим захисникам! Вшануймо їх, зупинившись на хвилину!

🕊🇺🇦Провели захисника – Сергія Артамонова в останню путь Сьогодні, 19 червня, Вільнянська громада провела в останню путь свого земляка, мужнього захисника України Сергія Олександровича Артамонова, який віддав життя за свободу та незалежність нашої держави. Під час церемонії прощання секретар Вільнянської міської ради Ольга Бєлая висловила щирі співчуття рідним, близьким та друзям загиблого Героя. У своєму виступі вона згадала життєвий шлях Сергія Артамонова - працьовитої, доброї та щирої людини, справжнього майстра своєї справи, якого всі знали як людину із «золотими руками».  Народившись і вирісши у Вільнянську, Сергій здобув професію автослюсаря, працював на підприємствах Запоріжжя та Вільнянська, а з початком повномасштабної війни став на захист Батьківщини. З січня 2025 року він проходив військову службу у складі штурмового батальйону, мужньо виконуючи бойові завдання на Гуляйпільському напрямку. 12 червня 2026 року життя Сергія Артамонова трагічно обірвалося внаслідок ворожого удару FPV-дроном поблизу села Тернувате Запорізької області. Присутні вшанували пам’ять Героя хвилиною мовчання та схилили голови у скорботі й вдячності за його подвиг. Вільнянська громада розділяє біль непоправної втрати разом із матір’ю Оленою Митрофанівною, сестрою Яніною, племінниками Ориною та Всеволодом, усіма рідними й близькими захисника. Світла пам’ять про Сергія Олександровича Артамонова назавжди житиме у серцях вдячних земляків.Вічна пам’ять і слава Герою України! 🇺🇦🕯

🇺🇦☝️У Вільнянській громаді відбулася зустріч з родинами безвісти зниклих захисників України В укритті Вільнянської громади відбулася важлива зустріч родин безвісти зниклих захисників України з представниками відділу з питань ветеранської політики Вільнянської міської ради та громадської правозахисної організації «Егіда-Запоріжжя» на чолі з її керівницею Антоніною Шостак. У заході взяли участь заступниця міського голови Тетяна Кравченко, начальник відділу з питань ветеранської політики Юрій Присяжнюк та начальник відділу містобудування, архітектури та інфраструктури Ірина Кондрашова. Під час зустрічі обговорили низку важливих питань, які хвилюють родини безвісти зниклих військовослужбовців. Зокрема, йшлося про створення у громаді Алеї безвісти зниклих захисників як символу пам’яті, надії та підтримки родин, які чекають на звістку про своїх рідних. Окрему увагу приділили питанню створення ініціативної групи родин безвісти зниклих, яка сприятиме ефективній комунікації, об’єднанню зусиль та відстоюванню спільних інтересів. Також учасники домовилися про створення тематичної групи у WhatsApp для оперативного обміну інформацією та взаємної підтримки. Представники ГПО «Егіда-Запоріжжя» поінформували присутніх про можливість отримання психологічної допомоги та підтримки від фахових психологів організації. Родини мали змогу поставити запитання, поділитися своїми переживаннями та отримати необхідні консультації. Зустріч пройшла у форматі відкритого діалогу та стала ще одним кроком до консолідації зусиль громади, влади та громадських організацій задля підтримки родин безвісти зниклих захисників України.

Провели в останню путь захисникаСьогодні Вільнянська громада провела в останню путь свого земляка, захисника України Юрія Олександровича Гусарова, який помер 12 червня 2026 року у шпиталі міста Львова внаслідок поранення, отриманого під час захисту Батьківщини.Провести Героя в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими, представники міської влади та небайдужі жителі громади.Під час церемонії прощання Вільнянський міський голова Наталя Мусієнко згадала життєвий шлях Юрія Олександровича - відповідального, працьовитого та щирого чоловіка, який усе життя сумлінно працював, а у складний для держави час став на захист України. Вона висловила щирі співчуття синові Олексію, рідним і близьким захисника з приводу непоправної втрати.Юрій Олександрович народився 27 вересня 1968 року в місті Запоріжжі. Згодом його родина переїхала до Вільнянська, де пройшли дитячі та юнацькі роки майбутнього захисника. Навчався у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3 міста Вільнянська (нині ліцей «Успіх»), після закінчення якої вступив до Запорізької філії Ногайського державного агротехнічного технікуму. Усе своє життя Юрій Олександрович чесно працював, був відповідальною, працьовитою та відданою своїй справі людиною. Тривалий час працював в охороні державної установи «Софіївська виправна колонія №55». Колеги та друзі згадують його як добру, чуйну й надійну людину, яка завжди була готова підтримати та допомогти у скрутну хвилину. У 2025 році Юрій Гусаров був призваний на військову службу за мобілізацією районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Проходив службу на посаді стрільця 3-го відділення 2-го патрульного взводу 1-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону військової частини 3033 Національної гвардії України, мав військове звання сержанта. У мирному житті Юрій Олександрович любив риболовлю, знаходячи у ній душевний спокій та відпочинок. Він умів цінувати прості радощі життя, любив свою родину та рідний край.У скорботі за захисником залишився його син Олексій, рідні, друзі, побратими та всі, хто знав і поважав Юрія Олександровича.Вічна пам’ять і слава захиснику України. Герої не вмирають! 🇺🇦🕯

🚅⚡️Про небезпеку зачепінгуЗ початком літніх канікул зростає ризик небезпечних розваг серед підлітків, зокрема зачепінгу – чіпляння за зовнішні частини потягів або поїздки на дахах вагонів заради фото, відео чи «екстремального» контенту для соцмереж.Лише від початку цього року внаслідок зачепінгу вже загинули троє дітей, ще дев’ятеро підлітків отримали надважкі травми. У багатьох постраждалих – понад 50% опіків тіла, що означає тривале лікування, численні операції та наслідки на все життя.Особливо небезпечно те, що контактна мережа залізниці може вразити струмом навіть без дотику. Напруга в ній сягає 27500 вольт – це у 125 разів більше, ніж у звичайній домашній розетці.Удар струмом на залізниці може призвести до важких опіків, ампутацій, ураження внутрішніх органів, довічної інвалідності, смерті.Через популярність відео про зачепінг у соцмережах підлітки часто не усвідомлюють реальних наслідків таких дій і сприймають це як «екстремальну розвагу» або спосіб привернути увагу.☝️У зв’язку з цим батьків, учителів та всіх дорослих закликають:✔️поговорити з дітьми про смертельну небезпеку зачепінгу;✔️пояснити, що контактна мережа може вбити навіть на відстані;✔️звертати увагу на контент, який дивляться та поширюють підлітки;✔️нагадати, що жодне відео чи фото не варті здоров’я або життя. Літо — час для безпечного відпочинку, а не трагедій. Поговоріть із дитиною вже зараз — це може врятувати їй життя.

🕯🙏О 9:00 загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими та цивільними. Вшануймо памʼять наших загиблих захисників: Івана Куракіна, якому б сьогодні виповнилося 37 років та Дмитра Курликова, якому б сьогодні виповнилося 32 роки, якби війна не забрала у них найцінніше - життя!Куракін Іван Володимирович народився 15 червня 1988 року у місті Вільнянську. З 2007 року проходив строкову службу в десантно-штурмових військах у місті Миколаєві. Після строкової служби працював в Акціонерному товаристві «Мотор-Січ». Коли прийшла війна на нашу землю, пішов захищати рідну Батьківщину. Під час виконання бойового завдання в зоні проведення бойових дій по захисту незалежності та суверенітету України у селі Роздольне Донецької області, 1 квітня 2022 року отримав поранення, несумісні з життям.Без батька залишилися двоє маленьких дітей, без єдиного сина залишилася мама. Курликов Дмитро Сергійович народився 15 червня 1994 року у місті Вільнянську. У 2025 році Дмитро був призваний на військову службу Вільнянським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Служив у складі 77-ї бригади, у підрозділі безпілотних літальних апаратів. Вірно виконував свій військовий обов’язок, захищаючи Україну, її свободу і незалежність. 26 квітня 2026 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоплатонівка Ізюмського району Харківської області, у ході ротаційних заходів, життя Дмитра трагічно обірвалося внаслідок удару ворожого FPV-дрону.     У Дмитра з рідних залишилася лише двоюрідна сестра Яна.🕊🇺🇦Вічна памʼять Івану Куракіну, Дмитру Курликову та всім Героям України! Слава Україні! Героям слава!

🕯О 9:00- загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими та цивільними. Вшануймо памʼять наших загиблих захисників- Сергія Крамара, якому б сьогодні виповнилося 46 років та не судилося, бо війна забрала у нього життя та Сергія Харченка, якого не стало 14 червня 2025 року.Крамар Сергій Миколайович народився 14 червня 1980 року у с. Ленінське Апостолівського району Дніпропетровської області. Ще в дитинстві втратив батьків, виховувала його рідна тітка, до якої він і переїхав у Вільнянськ.26 вересня 2023 року був призваний за мобілізацією та прийнятий на військову службу Запорізьким РТЦК та СП Запорізької області.21 січня 2024 року поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області, відданий військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, загинув командир розвідувального відділення військової частини А 4741 Крамар Сергій Миколайович. Харченко Сергій народився 8 грудня 1971 року у місті Вільнянську, де і провів своє дитинство.У лютому 2023 року був мобілізований першим відділом Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на військову службу, яку проходив у військовій частині А 4820, де був оператором польової лазні взводу матеріального забезпечення мотопіхотного батальйону. Залишався вірним військовій присязі до останнього.Життя солдата обірвалося 14 червня 2025 року поблизу населеного пункту Андронівка Синельниківського району Дніпропетровської області під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини.🇺🇦🕊Вічна памʼять Сергію Крамару та Сергію Харченко, всім загиблим Героям України! Слава Україні! Героям слава!

🙏🕯Увага, щодня о 9-ій годині ранку у Вільнянській громаді оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадаймо нашого захисника – Андрія Самофалова, якому б сьогодні виповнилося 35 років та війна забрала у нього життя.Самофалов Андрій Сергійович народився 12 червня 1991 року у рідному місті Вільнянську. Андрій був призваний у 2022 році Шевченківським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.У найважчий для держави час він став на захист України, залишаючись вірним військовій присязі та своєму обов’язку до кінця. Солдат Самофалов Андрій Сергійович проходив службу на посаді стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 спеціалізованого штурмового взводу 2 штурмової спеціалізованої роти військової частини А 4862.12 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Желанне Покровського району Донецької області Андрій Самофалов загинув. Довгий час він вважався зниклим безвісти, і лише згодом підтвердилася трагічна звістка для рідних. Він віддав найцінніше своє життя за Україну, за мирне майбутнє кожного з нас. У Андрія залишилися рідні: донька Мілана, мама Тетяна Георгіївна та хрещена Лариса Володимирівна.🇺🇦🕊Вшануймо наших співгромадян, будьмо гідними наших захисників і захисниць! Слава Україні!

Відбулося засідання виконавчого комітету Вільнянської міської ради11 червня у Вільнянській міській територіальній громаді відбулося чергове засідання виконавчого комітету під головуванням міського голови Наталі Мусієнко. У роботі засідання взяли участь 14 членів виконавчого комітету.Під час засідання було розглянуто 47 питань порядку денного, які стосувалися різних сфер життєдіяльності громади.Зокрема, члени виконавчого комітету розглянули питання захисту прав та законних інтересів дітей, надання соціальної підтримки мешканцям громади, організації освітнього процесу та діяльності закладів освіти.Окрему увагу приділили підготовці об’єктів житлово-комунального господарства, соціальної сфери та інфраструктури Вільнянської громади до роботи в осінньо-зимовий період 2026–2027 років. Було обговорено комплекс заходів, спрямованих на забезпечення стабільного функціонування систем життєзабезпечення та створення належних умов для мешканців громади в опалювальний сезон.Також члени виконавчого комітету заслухали звіти керівників комунальних установ, закладів та підприємств про результати діяльності за 2025 рік. У доповідях було висвітлено основні показники роботи, досягнення, проблемні питання та перспективи подальшого розвитку. Міський голова Наталя Мусієнко всім керівникам висловила подяку за роботу у важкі часи війни та побажала всім нам спільної Перемоги.Вільнянська міська рада продовжує системну роботу задля забезпечення стабільного розвитку громади, підвищення якості послуг та підтримки мешканців у всіх сферах життя.