Вікторія Гриб

Система правосуддя ніколи не запрацює, доки прокурор в суді має “бронювання”, а адвокат – ні. Про яку справедливість ми можемо говорити, якщо наше правосуддя перетворилося на гру в одні ворота.Коли в парламенті опрацьовувався законопроєкт про мобілізацію, я жорстко відстоювала правки щодо бронювання для адвокатури. Не заради створення «касти обраних» чи якихось привілеїв. А виключно для того, щоб елементарно унеможливити тиск! Щоб адвокат міг працювати на повну силу, захищаючи права людини, і не озирався через плече.Що ми маємо натомість сьогодні? Прокурор - повністю захищений. У нього є бронь, зарплата і за ним стоїть уся міць державної машини. Адвокат - абсолютно беззахисний. Якщо він стає надто принциповим, знаходить беззаперечні факти і стає "незручним" для системи, механізм його усунення до болю простий і відомий. Якщо немає відстрочки.Це просто знищення змагального процесу в судах. Справедливі вироки неможливі там, де адвокат боїться виконувати свою роботу.Щоб докорінно змінити цю ситуацію, разом із колегами запропонували зміни до законів щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації адвокатам. Наразі проєкт передбачає таку можливість для тих, у кого стаж адвокатської діяльності становить не менше 10 років. Проте ми чудово розуміємо ситуацію, тому цю вимогу до стажу плануємо переглянути та виправити. Стаж повинен бути не менше 5 років. Адвокати, так само як і прокурори повинні мати відстрочку!

Понад 40 діб у комі після “зустрічі з ТЦК” перебуває дніпрянин Сергій Кустодєєв. Що робить слідство? Воно боїться. Дружині потерпілого прямим текстом кажуть: "Ми також люди, ми боїмося проблем". Прокуратура відмовляється розглядати цю справу. Але ж люди мають відчувати захист з боку власної держави, а не страх перед нею.Які висновки ми маємо з цього зробити?Це повна руйнація довіри. Про яку мотивацію ми говоримо? Як ми можемо очікувати, що чоловіки повертатимуться з-за кордону, якщо вони бачать: тебе можуть покалічити посеред вулиці, слідчі злякаються навіть розслідувати це, а система просто покриє винних?Нам критично необхідна незалежна прокуратура, на яку неможливо натиснути. Правоохоронці не повинні боятися брати такі справи до розгляду. Закон має бути одним для всіх. Нам обіцяють "оновлення ТЦК" та "нові підходи", але поки людей заганяють у буси методами полювання, жодна реформа не спрацює.Ми однозначно маємо захищати державу, але не ціною беззаконня проти власних громадян. Винні у тому, що сталося з Сергієм, повинні сидіти у в'язниці, а не ховатися за сфабрикованими довідками.Продовжую тримати цю ситуацію на особистому контролі.

Продовжуючи гостру дискусію з урядовцями та мерами міст, мушу констатувати – в процесі підготовки до ОЗП та реалізації планів стійкості на енергосистему варто дивитися комплексно.Не можна розглядати сектори електроенергетики, газу та тепла окремо. Тільки їхнє об'єднання і комплексний підхід дозволить системно готуватися до наступних зим, – наголосила на цьому в межах обговорення реформи сектору централізованого теплопостачання, організованому проєктом GIZ ReWarm.До чого домовилися: я запросила експертів проєкту ReWarm долучитися до роботи нашого підкомітету з питань енергетичної безпеки. Запропонувала разом провести аналіз та моніторинг реалізації планів стійкості. Таким чином ми можемо вести пряму комунікацію між урядом, місцевим самоврядуванням та підприємствами теплокомуненерго.Варто вже зараз шукати технічно та економічно обґрунтовані рішення, щоб не допустити повторення кризових сценаріїв минулих зим.Щиро дякую директору проєкту Вінфріду Дамму за запрошення, а також уряду Німеччини та GIZ за системну підтримку енергетичного сектору України.

Щодо ВПО та компенсацій за зруйноване житло. Звернулася до віцепрем'єра Олексія Кулеби з вимогою внесення змін в постанову Кабміну 815 щодо перегляду механізму дистанційного обстеження житла. Відповідне звернення надіслали разом із колегами Мусою Магомедовим та Сергієм Магерою.Об'єктивно – ця постанова Кабміну, якою нині керуються відповідні комісії, давно втратила свою актуальність. Вона була ухвалена в інших реаліях, тоді як ситуація в зоні бойових дій та на окупованих територіях динамічно змінюється, створюючи нові виклики. Сьогодні ситуація дійшла до абсурду: чинний механізм вимагає актів обстеження там, де тривають активні бої. Люди вимушені за власний кошт шукати можливості підтвердження руйнувань, або комісії замовляють аерозйомку під обстрілами. Це пряме знущання, неефективне використання бюджетних коштів, а також можливість корупційних дій. Яскравий приклад – ситуація в Покровську, де розгляд заяв масово зупиняється через недостатні докази. Так не має бути. Ми не повинні тримати людей у заручниках бюрократії.Ще раніше ми з колегами зареєстрували законопроєкт, який може розблокувати процес компенсації за житло на окупованих територіях та в зоні найзапекліших боїв. На жаль, розгляд цього законопроєкту не є пріоритетним для більшості у ВР. Ми пропонували, щоб нерухомість на територіях активних бойових дій та в окупації прирівнювалася до знищеної. Якщо обстеження неможливе – майно вважається зруйнованим. Крапка. Не може бути жодних неможливих вимог щодо аерозйомок чи очікувань на звільнення територій.Наше завдання – дати людям ресурс для життя вже сьогодні, а не годувати їх обіцянками.

Шокована продовженням історії в Дніпрі, де чоловік після "зустрічі з ТЦК" понад місяць пролежав у комі. Щойно розмовляла з дружиною потерпілого – Валентиною. Вона у розпачі, адже її чоловіка, який перебуває у критичному стані після важкої черепно-мозкової травми, трепанації та місяця коми, зараз фактично намагаються "виставити" з лікарні! Його перевели з реанімації до відділення неврології, де, як сказали Валентині, він зможе пробути лише 5-7 днів. По-друге, і це найцинічніше – у справі раптом з'явилася довідка про алкоголь! Дружина потерпілого стверджує, що слідство намагається закрити все як "нещасний випадок": мовляв, Сергій "сам впав", а потім ще й "добровільно сів у бус ТЦК". І щоб це виправдати, раптом виринає довідка від лікаря зовсім іншої лікарні (міської лікарні №16) про те, що у Сергія нібито були "ознаки алкогольного сп'яніння".І це при тому, що офіційна довідка з лікарні, куди його привезли одразу в день трагедії і де дійсно брали кров на аналіз, чітко засвідчує: АЛКОГОЛЮ НЕ ВИЯВЛЕНО! Тобто, зі слів дружини, з людини зараз просто ліплять "алкаша, який сам розбив собі голову", підкладаючи сумнівні папірці.Готую звернення до Міністра охорони здоров'я Віктора Ляшка з вимогою негайно втрутитися в ситуацію та забезпечити Сергію подальше комплексне лікування. Також готуємо звернення до Міністра оборони, Генеральної прокуратури, МВС, ДБР з вимогою провести жорстке та неупереджене розслідування дій посадових осіб ТЦК, які призвели до цієї трагедії.Ми не зможемо виграти війну, якщо всередині країни беззаконня буде покриватися брехнею. Продовжую тримати ситуацію на особистому контролі.Фото Сергія з соцмереж.

Щодо реформи ТЦК, чуток про скасування броні, зняття з розшуку тощо. Перше і головне – безлад із ТЦК потрібно закінчувати. Реформа насправді вже перезріла. Коли ми бачимо затримання правоохоронцями співробітників ТЦК, які викрадали людей та вимагали хабарі, волосся стає дибки, але водночас дає надію, що держава не буде толерувати таку злочинну діяльність. Нанесення тілесних ушкоджень, доведення до смерті або каліцтва представниками ТЦК, на жаль, вже не є поодинокими випадками. Такі ганебні випадки не просто дискредитують інститут мобілізації, вони б’ють по національній безпеці та довірі до держави в цілому. Всі співробітники ТЦК, які перевищують свої повноваження, повинні відповідати за свої злочини. Якщо вони діють групами і порушують закон, то такі випадки повинні бути класифіковані як злочини, які здійснюються організованими злочинними угрупуваннями. Подібний випадок маємо зараз у Дніпрі, де дії трьох представників ТЦК призвели до того, що людина вже 38 діб знаходиться у комі. Винні повинні понести саме суворе покарання.Стосовно бронювання. Ми маємо усвідомити: економіка повинна функціонувати. Держава, а разом з нею і армія, не можуть існувати без працюючого тилу. Останнім часом чуємо багато різних чуток про перегляд правил бронювання. Позбавлення броні фахового енергетика – це нонсенс. Ми що, вже забули попередню зиму і те, якою ціною трималася наша енергосистема? Те саме стосується слюсарів, інженерів, працівників критичних підприємств.І наостанок про кадровий голод.Сьогодні я чую заяви про те, що через критичну нестачу фахівців житло в Україні можуть почати будувати трудові мігранти. Дефіцит кадрів – очевидний. Проте, на мій погляд, нам варто шукати можливості залучення не іноземних будівельників, а проводити системний рекрутинг професійних іноземних військових. Залучення досвідчених добровольців з-за кордону може стати тим ресурсом, який дозволить збалансувати потреби фронту та зберегти наш трудовий і економічний потенціал всередині країни.

Сюр на кордоні. Через… 2 грами розбіжності в документах українські митники більш як на добу затримали фуру з 5 тоннами медичної допомоги зі США для наших лікарень.Цього тижня разом із партнерами ми веземо нову партію допомоги лікарням Кривого Рогу. Наші американські друзі зібрали критично важливий інвентар та повністю оплатили його транспортування. Здавалося б – зелене світло, везіть рятувати людей.Але що робить українська митниця? Правильно, затримує фуру.Причина? У документах знайшли розбіжність у вазі. Увага! Не дві тонни, не 2 кілограми. 2 (ДВА!) грами. Американці помилилися в інвойсі на два грами – скоріш за все, просто спрацювало автоматичне округлення в програмі.Це дуже показовий кейс. Я поспілкувалася з багатьма митниками щодо цієї ситуації. І знаєте, що мені відповіли? «Ну, тут все залежить від зміни». Дуже «цікавий» підхід під час війни.Після цього я мала складну розмову з нашими донорами. Вони відверто вважають таку поведінку митників справжньою ганьбою для України. Більше того, цей бюрократичний цирк мав цілком конкретну ціну: через добу затримки фури їм довелося сплачувати додаткові кошти за простій та зберігання вантажу.Зрештою, ми вирішили це питання. Американці надали виправлені документи. Але коли вони почули, що затримка сталася через два грами – вони були просто шоковані.Яка думка у них тепер складеться про Україну? Люди за тисячі кілометрів щиро хочуть допомагати, витрачають власні ресурси та час, а на кордоні стикаються з відвертим цирком і бюрократією, яка межує зі знущанням. Так ми партнерів не збережемо.А тепер для розуміння абсурду. Нещодавно за результатами внутрішньої перевірки встановлено неналежне виконання працівниками Львівської митниці своїх посадових обов’язків. Це дало змогу окремим ділкам ввезти в Україну купу товарів без декларування. Якби ці товари задекларували, до бюджету надійшло б близько 14 млн грн митних платежів.Тобто у нас певні митники можуть собі дозволити не помічати «схеми» на мільйони гривень, але при цьому принципово тримають надважливий гуманітарний вантаж через 2 грами розбіжності у папірцях!

Сьогодні – 40 років "Чорнобилю". І здавалося, людство назавжди засвоїло цей урок: ядерна безпека мала бути абсолютним пріоритетом. Але хто міг уявити, що через чотири десятиліття ми знову опинимося на порозі прірви? Сьогодні, коли в Україні триває п'ятий рік повномасштабної війни, ядерний шантаж цинічно перетворився на інструмент політики. Здавалося, слова тих, хто врятував планету 40 років тому, нині мали б звучати як найгрізніше попередження. Попри це світ небезпечно наблизився до межі, за якою може початися незворотна ланцюгова реакція. Небезпека сповзання до глобального конфлікту із застосуванням ядерної зброї є реальною, як ніколи. І це загрожує не просто руйнуваннями, а повним знищенням цивілізації. Квітнева трагедія 1986 року обернулася жахливими наслідками для мільйонів людей. Тоді тисячі ліквідаторів ціною власного здоров’я та життя зуміли суттєво зменшити масштаби трагедії. Але ця трагедія може повторитися. До того ж, окрім глобальних загроз та небезпек довкола діючих АЕС, ми маємо серйозні внутрішні виклики. Нам знову доводиться шукати шляхи нейтралізації ризиків, пов'язаних із радіаційно-забрудненими залишками колишнього Придніпровського хімічного заводу (ПХЗ) – потужного підприємства, яке за найкращих своїх часів продукувало близько 4 000 тонн урану. Сьогодні це бомба уповільненої дії.Аби вирішити ці проблеми, першочерговим та найголовнішим завданням є рух назустріч дипломатичному врегулюванню війни. Якщо ми не досягнемо миру, у нашої держави просто фізично не залишиться ані фінансових, ані людських ресурсів для того, щоб підтримувати цей життєво необхідний радіаційний та екологічний контроль на постійному й належному рівні.Сьогодні – через 40 років після аварії на ЧАЕС про те варто говорити як ніколи гучно. Світ більше ніколи не повинен стояти на порозі нової катастрофи.Низький уклін і безмежна вдячність Героям-ліквідаторам, які врятували світ від атомного лиха 40 років тому. І вічна слава та шана тим, хто боронить його від новітніх загроз сьогодні.

Щодо масової легалізації зброї для цивільних. Кирило Буданов фактично повторив те, що я казала раніше – роздача зброї не забезпечить реального захисту, а лише створить його ілюзію. В часи активної фази війни такого робити не можна. Кирило Буданов абсолютно вірно акцентує – загроза полягає в тому, що випадків насильства, подібних до тих, що ми бачили днями, може стати кратно більше. І це вірно, ми просто не зможемо це контролювати.Ще раз – люди на межі. У суспільстві зараз дуже багато людей з ПТСР, і цей посттравматичний синдром стосується не тільки тих, хто повертається з фронту. Він може бути в кожного з нас: люди не сплять ночами через постійні тривоги, всі ми переживаємо за своїх близьких.Плюс медичні довідки, необхідні для отримання право на носіння зброї, «робляться» відомо як. Ми отримаємо вибухову суміш. З жорсткого наведення ладу в цій системі і треба починати.Люди мають право на захист і безпеку на вулицях, але гарантувати це повинна поліція. Держава не має права перекладати свій прямий обовʼязок на плечі цивільних.І головне – поки триває війна, говорити про справжню безпеку дуже важко. Якщо війна буде продовжуватися ще надовго, то буде багато таких випадків. Кожен день затягування лише збільшує шанси на повторення таких кривавих драм. Війну треба закінчувати, і дипломатія повинна працювати – це має стати пріоритетом номер один.

Минає 40 років після Чорнобиля, утім результати моніторингу вагітних в Україні залишають невтішними. Навіть через чотири десятиліття після аварії на ЧАЕС у плаценті українок науковці досі фіксують небезпечні радіонукліди. За словами очільника Всеукраїнського центру материнства та дитинства Юрія Антипкіна, на початку 2026 року в жінок із ускладненими вагітностями виявили до 19 бекерелів радіації на кілограм. Це при тому, що безпечна норма – до 5 Бк, а рівень від 10 Бк вже несе ризики викиднів та слабкого здоров'я малюка. Такі показники виявляють і серед киянок, і мешканок інших регіонів.Причина – забруднена їжа з Чорнобильської зони, яку незаконно продають на стихійних ринках, твердять науковці. Найбільше радіації накопичують м'ясні продукти: кістки, кістковий мозок, хрящі, шкіра, кров та внутрішні органи тварин.Здавалося б, до чого тут війна?Війна та її наслідки роблять цю ситуацію ще більш загрозливою. Ризик ударів по конфайнменту ЧАЕС, окупація атомних об'єктів та постійні блекаути на ЗАЕС – усе це створює постійну загрозу нових витоків радіації та неконтрольованого масштабного зараження ґрунтів і вод. Будь-який інцидент миттєво відіб'ється на екології, а отже – на їжі, яку ми споживаємо.До того ж, окрім небезпек від наслідків війни та ЧАЕС, масштабну радіаційну загрозу для довкілля і здоров’я населення становить критичний стан хвостосховищ із відходами переробки уранових руд на території колишнього Придніпровського хімічного заводу в Кам’янському. Нещодавно підняла це питання в межах Робочої групи ВР з питань проблематики CBRN.Якщо ми хочемо, аби наші мами народжували здорових дітей, радіоконтроль продуктів на ринках має стати максимально жорстким і частим. Те саме стосується виробів із деревини, з якої потім роблять меблі у наші домівки.Та головне – треба рухатися до дипломатичного врегулювання конфлікту. Інакше у країни просто фізично не вистачить фінансових та людських ресурсів, аби цей життєво необхідний контроль був постійним та успішним.