Тема енергетичного перемир’я стане однією з ключових під час переговорів президентів Зеленського та Трампа в Нью-Йорку.

Для України це питання давно вийшло далеко за межі суто енергетичної безпеки. Це те, на чому я особисто наполягаю останні роки – від перших ударів по енергетиці.

Системні удари по генерації, мережах і підстанціях напряму б’ють по економіці: це обмежує виробництво, експортний потенціал, збільшує залежність від імпорту, суттєво посилює навантаження на бюджет.
Ми вже бачимо це у цифрах.

За січень-травень дефіцит торгівлі товарами зріс до 25,8 млрд доларів проти 17,4 млрд доларів роком раніше. Імпорт зріс майже на 27%, зокрема через необхідність закуповувати енергоресурси та обладнання для відновлення.

Особливо боляче це видно на металургії.

До повномасштабної війни Україна виробляла 21,4 млн тонн сталі на рік. За підсумками 2025 року – лише 7,4 млн тонн. Галузь, яка десятиліттями була однією з основ українського експорту, скоротилася майже втричі. А сьогодні внаслідок методичних обстрілів росіян - практично повністю зупинилася.

Нові масштабні пошкодження енергетики означатимуть вищу інфляцію, додаткові витрати бюджету та подальше падіння активності експортних галузей.

Але я не хотіла б, щоб ми зупинилися лише на цьому.

Я щиро вважаю, що енергетичне перемир’я може стати першим кроком до ширшого припинення вогню і повноцінного мирного врегулювання.

Україні потрібен мир. І чим швидше дипломатія зможе зупинити цю війну, тим більше життів, міст, підприємств і майбутнього нашої країни ми збережемо.

Щиро сподіваюся на конструктивну зустріч і діалог у Сполучених Штатах.