Сьогодні – чотири роки відтоді, як Україна приєдналася до європейської енергомережі ENTSO-E. Так, це була надскладна та важлива подія – 23 лютого 2022 року, за день до повномасштабного вторгнення, ми відключилися від спільної з Росією та Білоруссю мережі, перейшовши в ізольований режим. А вже за три тижні Україна стала частиною європейського енергетичного простору.І це справді важлива віха. Водночас це був плановий процес, який відбувся за графіком, попри безпрецедентні умови. Проте важливо усвідомлювати: це робочий успіх, але, як на мене, зовсім не привід змінювати енергетичний календар. Зокрема, ініціативи щодо перенесення Дня енергетика з 22 грудня на 16 березня, вважаю, досить дивними. Традиційна дата прив’язана до дня зимового сонцестояння – найдовшої ночі в році, після якої світловий день неминуче починає збільшуватися, що є символічною перемогою енергії світла над темрявою.Сьогодні ж нам варто думати про інше – а саме, як енергетика виживатиме у весняно-літній період, а також готуватися до нового опалювального сезону. Усе вказує на те, що наступні місяці будуть надскладними: росіяни не припиняють атак, і розслаблятися не можна.Наші пріоритети зараз – це збільшення обсягів імпорту та експорту електроенергії з європейськими партнерами, залучення додаткової допомоги від міжнародних партнерів для відновлення енергетичних потужностей та розбудови розподільчої генерації. Ми маємо створити систему, яка забезпечить повну енергетичну незалежність та унеможливить будь-який зовнішній шантаж чи вплив. Ми повинні перетворити енергетику на дієвий інструмент зростання економіки через експорт, щоб працювати на прибуток і не залежати від імпорту.Зараз час для професійної, системної та виваженої роботи на результат, а не для гучних і недоречних піар-акцій. Енергетична безпека вимагає тиші.