Головний підсумок Мюнхенської конференції – епоха наївного пацифізму в Європі остаточно відійшла в минуле. Ми бачимо світ, у якому аргументом знову стають сила та жорсткий прагматизм.Показово, що теми, які раніше вважалися табу, тепер лунають на повний голос. Уже після завершення конференції пролунала заява польського президента Навроцького про необхідність власного ядерного потенціалу – це тектонічний зсув.Водночас сигнали зі США стають дедалі прагматичнішими. Старий трансатлантичний порядок дає тріщини – і це видно в деталях. Держсекретар США Марко Рубіо скасував заплановану зустріч з європейськими лідерами щодо України, пославшись на «щільний графік». У великій дипломатії «брак часу» – це часто евфемізм, що вказує на зміну пріоритетів або небажання узгоджувати кроки у звичних форматах.Європа зчитує ці сигнали й намагається діяти самостійно. Еммануель Макрон заявив про рішення встановити прямий канал зв’язку з Росією, наголосивши, що переговори без участі Європи не принесуть миру. Париж уже говорить про необхідність визначення «правил співіснування» з РФ після війни. Мерц, своєю чергою, заявляє, що війна закінчиться лише тоді, коли РФ опиниться на межі економічного та військового розвалу.Подібні висловлювання ми чуємо вже чотири роки. Жодної конкретики. Скільки ще треба чекати, щоб покласти край цій клятій війні?Водночас Кая Каллас заявила, що ЄС не готовий назвати конкретну дату вступу України до Союзу. Захід готується до складної дипломатичної гри, де кожен хоче бути гравцем, а не статистом. Але поки вони готуються, в Україні продовжують гинути й страждати люди.Загальний тон конференції – тяжке протверезіння. Голова болить, але простих рецептів не існує. Мюнхен показав, що світ шукає нову архітектуру безпеки. Але поки лідери посилаються на графіки, дискутують про канали зв’язку та роки гарантій, для України реальність залишається незмінною. Бо я повторюю – справжня ціна вагань і пошуку «ідеальних формул» вимірюється зруйнованими містами та втраченими життями.📩 Підписатися в Телеграм😎 Facebook🕊 Instagram 👥 X