Майже кожен п’ятий українець – близько 8,8 мільйонів – сьогодні живе за межею бідності. Такі дані озвучив Мінсоц, спираючись на поновлені розрахунки Світового банку.Це жахлива реальність, коли на тлі такої гострої соціальної кризи державні програми допомоги охоплюють мізерну частину нужденних – лише близько 190 тисяч сімей. Чинна система соціальної підтримки не просто не відповідає масштабам проблеми, вона її ігнорує.Корінь проблеми – це занижений до абсурду прожитковий мінімум. Він має бути як мінімум удвічі вищим за поточний. Як взагалі можна будувати державну політику на показниках, які відірвані від життя людей?Сьогодні прожитковий мінімум в Україні повністю втратив своє первісне економічне значення. Замість того, щоб бути реальним показником для гідного життя, він перетворився на суто формальний інструмент для розрахунків платежів до бюджету. Ми не можемо говорити про післявоєнну відбудову, про економічне зростання, про збереження людського капіталу, якщо мільйони українців виживають, а не живуть.До речі, щодо мільйонів. Цифри “бідності” можуть бути вищими, адже соціологи не враховують тих, хто не має смартфона, щоб відповісти на опитування. Ще одна причина нашої бідності - -це жахливий інвестиційний клімат.Є жорстка формула ➡️ Немає верховенства права → немає інвестицій.➡️ Немає інвестицій → немає економічного розвитку.➡️ Немає економічного розвитку → немає достойних соціальних виплат ➡️ Достойних соціальних виплат → ще більше людей за межею бідності.Замість того, щоб лікувати хворобу, нам пропонують «латати симптоми»:❌ Жонглюють прожитковим мінімумом, який давно є фікцією.❌ Тримають тарифи на місці. Це самообман, за який ми платимо з власної кишені.Тимчасові субсидії та допомога – це лише знеболювальне. Справжні ліки – це створення умов, за яких бізнес не боятиметься вкладати гроші в Україну. Наші партнери вже готові страхувати військові ризики. Але вони не можуть застрахувати нас від беззаконня.📩 Підписатися в Телеграм😎 Facebook🕊 Instagram 👥 X