90-ті проти 20-хЧасто згадую 90-ті, і думаю, чи гірше вже сьогодні чи ще ні? З формальної точки зору набагато гірше сьогодні. Тоді відключали світло 2-6 годин, але не більше, зараз і 17 нормально. Тоді не було війни, не було мільйонів біженців, зруйнованого житла, діти не вчились під обстрілами і не бігали в укриття під тривогу. З іншого боку, тоді теж проблем бракувало: нестача продуктів, купони, інфляція, черги на все.І хоча досить очевидно, що зараз значно гірше, у мене немає такого внутрішнього відчуття. По відчуттям все навпаки. Я намагався зрозуміти чому так, і ось чому.Окрім матеріальних проблем, кожен з нас ще переживає емоційні. Так-от, по відчуттях тоді емоційне сприйняття всього, що відбувалось було значно гіршим чим сьогодні. 90-ті були крахом цінностей. Ми не знали куди йдемо, що з нами буде, що правильно. Ми відчували пригнічення та приниження від того, що відбувалось. Страх перед майбутнім, невпевненість і розгубленість - це були риси епохи. Втім, найбільшою емоційною проблемою того часу для мене була відсутність надії.Натомість сьогодні ми маємо всі відповіді. Ми знаємо, що у всьому винен хворий путін, ми знаємо, що боремося за своє європейське майбутнє і право визначати своє життя. Ми знаємо, що все, що відбувається навколо нас є боротьбою. І хай ми платимо значну ціну, війна затягується, союзники підводять, а ворог таке враження не закінчується - сьогодні у нас все ще зберігається сильна надія. Надія на перемогу, на нове європейське життя.Втратити цю надію - програти все.