Зейхан про Іран“Блокада - це те, що треба зробити, якщо хочеш посадити КВІР за стіл, бо саме КВІР контролює експорт нафти. Це їхнє джерело доходу. І поки блокаду не ввели, ніщо в іранській війні КВІР анітрохи не турбувало, бо з їхнього погляду Трамп і Нетаньягу прибрали всіх їхніх внутрішньополітичних конкурентів. З їхнього погляду, усе це було чистим виграшем, а тепер, коли вже три місяці діє перемир'я, вони навіть відновили зв'язки з Китаєм залізницею і дронів у них тепер більше, ніж на початку війни. Тож із військового й політичного погляду вони у захваті від того, як усе пішло. А ось з економічного погляду вони починають нервувати, бо це, ймовірно, 80% їхнього доходу. Логіка блокади така: якщо іранці не можуть експортувати нафту, усі їхні сховища заповняться, тиск піде назад по трубах до самих родовищ, і їх змусять зупинити видобуток. І тоді в них нема доходу ні зараз, ні в майбутньому. КВІР дає цьому раду так - вони це передбачили, це один зі сценаріїв, що вони прораховували десятиліттями: вони женуть свої НПЗ на максимумі, а паливо, яке самі не використовують, експортують, переважно в Пакистан і Ірак. І вони знизили тиск у трубопровідній системі й у свердловинах, щоб видобувати лише необхідний мінімум для підтримання свердловин у робочому стані без шкоди для пласта. Тож ми у своєрідних перегонах: скільки ще може працювати така стратегія проти того, скільки ще адміністрація Трампа терпітиме блокаду й усе, що з неї випливає. І доброї відповіді в нас нема, бо Іран - не з тих країн, що звітують про добові дані перед ОЕСР. Ми просто не знаємо. Якби вони видобували на повну, вони б уперлися в стелю в межах двох тижнів після початку блокади. Ми вже далеко за цією точкою. Тож доброї відповіді я вам дати не можу, але, наскільки я розумію, те, що адміністрація робить цим конкретним прийомом, - єдиний шлях уперед, якщо ви намагаєтеся примусити КВІР до змін. На цей момент це не дало успіху. Це не означає, що не дасть, але те, що минуло вже пара з гаком місяців, трохи мене насторожує: можливо, не спрацює.”