Урок лідерстваЯк ви знаєте, я викладаю військове лідерство, і навіть книгу з цього приводу зробив. Вирішив викласти тут кілька тез, актуальних для цього моменту історії.Теза 1. “Абсолютна відповідальність лідера”. Автор цієї тези морський котик США Джоко Віллінк. Ця теза означає, що лідер не може перекладати відповідальність на обставини, на підлеглих, на долю тощо. Лідер не може говорити щось в стилі “ та я не знав”, “ та просто хлопці дебіли”, “мені казали не правду”, “це робили за моєю спиною”. Чому лідер відповідає за все? Бо, власне, він і організовує роботу команди, підрозділу. Він має знати все про своїх підлеглих, він має володіти ситуацією, розуміти хто є хто, хто що може тощо. Інакше, він не зможе виконувати завдання. Теза 2. Не буває лідерів без команди. Хороший лідер живе своєю командою. Я на заняттях наводжу приклад. Солдат має доглядати зброю, щоб вона не підвела його у відповідальний момент. Лідер має доглядати підлеглих, так як свою зброю, бо від них залежить виконання завдань. Тому якщо твій підлеглий, хоче втекти в СЗЧ, чи просто займається корупцією - лідер це може побачити. Типовий СЗЧшник проявляє свою суть відразу, він ниє, нарікає, псіхує, і рішення тікати є неминучим. Не типовий - постійно дискутує щодо завдань, пропонує своє бачення і рішення. Тому справжній лідер бачить проблему відразу, і знаходить їй рішення, а не розводить руками по-факту.Теза 3. Лідер відповідає за психологічний клімат в команді. Саме від його поведінки залежить, як поводять себе підлеглі. Якщо лідер “оре”, “роз..бує”, “принижує”, то у відповідь він отримає брехню в звітах, не виконання завдань, і підставляння. Коли лідер відкритий, підтримує, може зрозуміти, пояснює свою позицію, вміє слухати - такий лідер як батько для підрозділу, і за нього буде боротися кожний його підлеглий.Теза 4. Фідбек. Капелан Зелінський має чудову фразу про те, що лідерство - це якісний контакт з реальністю. Виключно від того, наскільки у лідера адекватний контакт з реальністю залежить реалістичність його завдань і їх досягнення. Для цього лідер має постійно отримувати адекватний фідбек від підлеглих. Хлопці, які дискутують з лідером - не вороги, навпаки вони дають йому відчуття об’єктивної реальності, вони доводять, що в команді можна вільно говорити, і від нього нічого не приховують. Більше об’єктивних оцінок покращує постановку реальної задачі і розуміння як її виконати. Тому лідер не має позбуватись “незгідних”, а вміти з ними працювати.Натомість, найбільшим ворогом хорошого лідера є “так-хлопці”. Люди, які на все погоджуються і всьому його підтримують. Такі люди ніколи не доповідатимуть реального стану речей, не пропонуватимуть кращих рішень. Вони будуть вводити в оману, і їх єдиною мотивацією бути поруч з лідером є егоїстичні меркантильні цілі. Лідер, який оточує себе на все згідними людьми, в народі “теплою ванною” - приречений на крах.Я оце просто подумав, що можливо ці тези будуть цікаві не тільки військовим, а й деяким політикам.Дожимаємо збір. Дякую.