Хочу подякувати тим, хто відізвався до обговорення назви методу - СИЛА НУЛЯ.Мені було цікаво почути вашу, думку, інтерпретацію.Хочу поділитися з вами своїми роздумами, чому виникла ця назва.Коли я веду сесію, то часто заходжу на територію невідомості.Я ніколи наперед не знаю як розвернеться сесія.Єдине що я знаю - це потрібно довіряти процесу, який природньо розгортається.У процесі роботи ми виходимо на точку, де людина тримається за старе,У неї відчуття, що якщо вона це відпустить, то втратить себе.І ми дозволяємо в цьому моменті пройти цю точку недовіри, де ти ніби втрачаєш себе.І коли так відбувається, ти розумієш що ти нікуди не зникаєш.Це я назвав точка нуль, коли ти відпустив старе.На якісь секунди, ти знаходишся в невизначеності - а що далі?І коли ми навіть це питання відпускаємо, починаеться перезавантаження.Ти ніби встановлюєш новий чистий диск, де буде розгортатися зовсім нова реальність нова гра.У когось це відбувається одразу, у когось процес поступово запускається.Тому ноль для мене, це знаходження сили.Ти не можеш перейти до нового розширення із зменшеною версією себе.Але чому люди заходять в цю роботу?Тому що їхня внутрішня суть потребує змін.Стає вже нестерпно тут бути.Душа прагне до змін. Їй тісно. далі залишатися в такому обумовленому світі.І саме про це ми будемо говорити на майстер-класі.Якщо ви ще не там то пропоную доєднатися до каналу.👇https://t.me/+CfCzhyBZxCxmMWEy
День духовних цінностей Чому сучасна людина неспокійна, незважаючи на всі зручності, що має? Бажання є спільними для всіх, молодих чи старих, чоловіків чи жінок, звичайних людей чи святих. Однак дуже важливо мати добрі бажання, такі, як бажання досягнення високого становища, бажання вести благородне життя, бажання бути хорошим учнем або бажання йти божественним шляхом. Цілком природно, що людина має бажання, оскільки їй доводиться жити у світі. Але її бажання мають мати межі. Оскільки бажання людини перетнули всі межі під впливом Калі-юги, вона втратила спокій і відчуває неспокій. Безмежні бажання людини подібні до ланцюгів, які зв'язують і ув'язнюють її. Вона втрачає свою свободу, оскільки її зв'язують бажання. Тварини також мають бажання, але вони не безмежні, як бажання людини. У тварин є причина і відповідний сезон, але для людини немає ні причини, ні пори року. Ось чому людина сьогодні стикається з такою кількістю бід і проблем. Людина не має нестачі в їжі, одязі та притулку. Тоді в чому причина її неспокою? Тільки надмірні бажання роблять її неспокійною. Тому вона повинна обмежити свої бажання. Менша кількість багажу та більша кількість зручностей роблять подорож приємною. Життя — це довга подорож. У цій довгій життєвій подорожі ви не повинні мати зайвого багажу. — Божественна бесіда, 4 квітня 1993 року — БАБА
Не можу назвати цінуісторія професійного коуча, яка має величезний багаж знань, але коли треба показувати себе, або справа доходить до дії , то починається паніка.Як сказала сама Оксана: « Мені складно попросити колег про ефір, бо я почуваюся "недостатньо успішною". Здається, що я їх опозорю своєю присутністю. А написати ціну за свої послуги, це взагалі страшно, я просто не можу цього зробити».Ми почали тестувати реакцію тіла на дозвіл ціни в $100, реакція була миттєвою:«У мене прямо зараз почав боліти живіт. Такі коліки, наче супротив».«Мене аж тошнить від думки, що мені доведеться назвати цю цифру вголос».При спробі уявити розмову з авторитетним колегою вона відчувала, як її буквально «стискає» і «тягне назад». Тіло кричало про небезпеку там, де її фактично не було.Під час сесії виявилося, що цей «диск, що пече в животі» — це накопичена енергія, яку Оксана забороняла собі використовувати.Страх бути «недодостатньою» тягнувся з дитинства. Оксана все життя звинувачувала маму в тому, що та не дала достатньо любові. Через цю образу вона не могла прийняти власну силу.Що ми зробили?Ми «прошили» ціну в $100 –150$ через тіло, доки опір не зник і не з'явився рівний спокій.Оксана вперше відчула не образу, а щиру любов і розуміння, чому мама була такою (стомленість, 11 дітей у сім'ї). Це зняло претензію і до світу.прийшов стан впевненості: «Зараз я виставляю відео, фото і почуваюся комфортно. Я розумію, що саме цього я і хочу! Паніки більше немає».відбулося прийняття ціни: «Зараз я відчуваю тепло, коли пропоную свої послуги. Я знаю, що моя робота того варта. Я кажу правду і сама вірю в те, що кажу».А енергії з'явилося стільки що « аж розриває зсередини! Я кайфую від процесу і від того, що в мене виходить. Це наповнює мене».Можна нескінченно вчити маркетинг, але поки ваше тіло стискається від цифри - продажів не буде. ❗️На майстер-класі я покажу вам, що саме «закоротило» у вашій системі та як це розблокувати.
Від "хорошої дівчинки" до масштабного Продюсера.Ця сесія класичний приклад того, як наше минуле та "заморожені" емоції стають стелею для фінансового та професійного росту.Ірина прийшла з конкретною бізнес-задачею, але зіткнулася з невидимою стіною:"Я хочу зробити стрибок на максимум і подивитися, скільки я можу насправді. Я відчуваю, що народжена розкривати потенціал інших. Але зараз мій фінансовий канал як пересохле джерело."при цьому Ірина вже створила програму, провела крутий вебінар, дала масу користі, але в момент продажу (коли треба було взяти гроші):"Я просто здулася. На етапі, коли треба було збирати вершки, я стала маленькою, голос затремтів, і я навіть не надіслала анкету на передзапис."2. Історія, що стояла за запитомПід час розбору ми пішли вглиб і знайшли страх проявляти свою силу та гнів, який тягнеться з дитинства.У 5 років Ірину "зламала" ситуація з розлученням батьків. Мама поставила жорсткий ультиматум: "Якщо ти спілкуєшся з татом — ти зрадниця". Дитина вибрала вижити (бути хорошою для мами), але ціною відмови від власного характеру та сили.вона “стала дуже покірною, навчилася себе зменшувати, щоб нікому не заважати. "Я яблуня, яка родить, але яблука гниють, бо я боюсь їх віддавати (продавати цінність)".У момент розмови про гроші Ірина відчувала фізичне стиснення в животі: "Наче мене б'ють у живіт, хочеться скрутитися в куточок і стати невидимою".3. Що змінилося в кінціЧерез роботу з підсвідомістю та тілесними реакціями, Ірина дозволила собі "розпакувати" той заблокований гнів (енергію Калі) та повернути собі право на власну цінність.її слова звучали так:"У мене пройшов страх втратити прихильність інших. Я стала настільки цінною сама собі, що тепер мені однаково, що скажуть. Я — скарб, і клієнти мають це прийняти".У неї Голос став нижчим, впевненим, "грудним".Ірина заново проговорила свою пропозицію і сама здивувалася:"Зараз відчуття, що так і має бути. Я даю найкращий продукт. Хто встиг — той встиг, я візьму тільки 15 людей. Це вже позиція сили, а не прохання "купіть у мене"".Цей кейс показує, що "прогрів" і маркетинг не працюють, якщо всередині живе дитина, якій соромно брати гроші або страшно бути великою.На майстер-класі ми розберемо і знайдемо головну перепону . приберемо її через роботу з власною свідомістью.Майстер пройде Дата 21 травнячас - 19,00щоб доєднатися, - ставте +
Друзі, закінчилася наша конференція!Я разом із командою задоволений тим, як ми все організували та провели. Ми бачили, що і спікери, і учасники також залишилися задоволеними.При цьому ми обійшлися без рекламного таргету. Відкрию вам секрет: ми використовували ті інструменти, якими володіємо самі.Ми налаштовувалися на кожного спікера, якого хотіли запросити, щоб зрозуміти, чи відповідає він нашим цінностям. На енергетичному рівні ми прибирали перепони, які відчували, і знаходили нові рішення, коли стикалися із супротивом. знову ж таки, завдяки нашому вмінню відчувати простір.Також ми використовували власні інструменти для гармонізації роботи всередині команди. Саме це стало запорукою чітко проведеної конференції.Скоро я проведу майстер-клас, де ми будемо розблоковувати внутрішні затиски, що заважають фінансовому зростанню. На цій зустрічі я запропоную різні формати роботи. Я не дуже люблю теорію, тому будуть практичні заняття. Одним із варіантів буде глибока робота над внутрішніми процесами, де ми торкнемося розвитку навички відчуття у спільному полі.Кому був би цікавий такий формат?
День духовних цінностей. Розум схильний накопичувати переживання та зберігати їх у пам'яті. Йому не знайоме мистецтво залишати хоча б щось без уваги. Розум нічого не відкидає. Внаслідок цього, горе, тривога та страждання безперервно вирують у ньому. Якби тільки розум можна було навчити зреченню, людина могла б стати йогом (духовною, врівноваженою людиною). Погляньмо на годинник: здається, що він безперервно цокає. Але насправді це не так. Він не безупинний, бо можна помітити коротку паузу між одним цоканням та наступним. Це інтервал його відпочинку. Але розум не має навіть цього короткого інтервалу між однією думкою та наступною. І в безперервній послідовності думок немає порядку чи зв'язку. Це посилює плутанину та занепокоєння. Вони є головним джерелом нездоров'я людини. Зазвичай ми плануємо та готуємося до фізичного відпочинку та розваг, і ми знаємо, що навіть машинам потрібні години відпочинку! Але ми нехтуємо обов'язком забезпечити відпочинок для розуму. Дг'яна (медитація) — це назва періоду відпочинку, який ми забезпечуємо для завжди зайнятого та мінливого розуму. — Божественна бесіда, 8 січня 1983 рокуБлукати від бажання до бажання, перестрибувати від одного бажання до іншого — це природа розуму. Отже, вона є причиною втрат і горя, піднесеного настрою та депресії. — БАБА
День духовних цінностей Як перейти від неспокійного духовного пошуку до стабільного духовного прогресу? Існує три типи підходів до Господа. Перший - це підхід жадібного орла, який раптово та швидко кидається на ціль, але саме через силу удару не може заволодіти бажаним об'єктом. Другим є підхід мавпи, яка скаче туди-сюди, від одного фрукта до іншого, не в змозі вирішити, який кращий .Останнім є підхід мурахи, яка рухається стабільно, але повільно до своєї мети. Мураха не б'є сильно по плоду, від чого він падає та котиться туди, куди вона вже не дістане. Вона не зриває всі плоди, які бачить. Вона бере собі лише стільки, скільки може засвоїти, і не більше. Не витрачайте час, відведений вам на перебування на Землі, на дурні витівки та порожні фантазії, які завжди тримають вас зовні.Коли ж ви увійдете всередину, в тепло та тишу власного внутрішнього простору? Час від часу усамітнюйтеся від світу, занурюючись в самотність та тишу, та відчувайте радість, яку можна отримати лише від них. — Божественна промова, 26 жовтня 1961 року Коли плід дозріває, він сам собою падає з гілки. Так само, коли вайраг'я (зречення) насичує ваше серце, ви втрачаєте зв'язок зі світом і потрапляєте в обійми Господа.— БАБА
День духовних цінностейСьогодні Акшая Трітья.«Akshaya» означає те, що ніколи не вичерпується і не руйнується. Хоча в суспільстві це часто зводять до золота чи матеріального багатства.Саї Баба застерігав від такого вузького розуміння: «Не шукайте те, що тліє; шукайте те, що вічне». Справжнє процвітання приходить не через накопичення металу, а через очищення серця.Цей день — найкращий час для добрих справ. Будь-який акт милосердя тут примножується нескінченно. Роздавайте їжу, одяг, допомагайте нужденним — але без очікування винагороди чи визнання.Саї Баба радив використати цей сприятливий день для:початку нових духовних дисциплін,вивчення священних текстів,прощення образ і відновлення гармонії у стосунках.«Справжнє золото, яке ніколи не тьмяніє — це Любов у вашому серці. Один вчинок щирого служіння притягує більше милості Бога, ніж тисяча молитов за власне збагачення».Практична формула WATCH від Саї Баби:W (Words) — Стежте за своїми Словами.A (Actions) — Стежте за своїми Діями.T (Thoughts) — Стежте за своїми Думками.C (Character) — Стежте за своїм Характером.H (Heart) — Стежте за своїм Серцем.Інвестуйте в ці п'ять аспектів — і ваше життя стане «Акшая»: наповненим благодаттю, яка ніколи не скінчиться.
Друзі, вітаю вас із наступаючими святами!Напередодні Пасхи я згадав, як ми її святкували у 1999 році. Я запам'ятав її як приклад того, як працюють наші наміри.В цей день ми їхали в індійському поїзді, де немає вікон, вентилятори працюють на повну потужність і все одно це не врятує тебе від спеки.Кожну годину ми ходили до санвузла і обливалися водою з ніг до голови разом із одягом.З нами був також наш 11-місячний син. Ми їхали до вчителя і внутрішньо були дуже піднесені.Що передувало цій поїздці?За півроку до цього ми разом із командою однодумців стояли в міському парку.Ведучий запитав: «Хто хотів би поїхати в Індію?». Моя дружина підняла руку і сказала: «Я».Я її зупинив словами: «Як ми можемо поїхати? У нас зараз немає такої можливості. Ми щойно пережили втрату роботи, домівки і друзів. Ми їли тільки каші, іноді навіть без масла - такий був обмежений бюджет».На що ведучий каже: «Ти її не зупиняй. Нехай заявляє».І він знову питає: «Хто хоче поїхати в Індію до вчителя?».Вона знову каже: «Я».І так сталося, що ця поїздка нам була повністю оплачена однією людиною.Ми в той рік побували у трьох ашрамах Сатья Саї: Бриндаван, Кодаїканал і Путтапарті.У квітні ми їли манго та наїдалися винограду. Ми компенсували все, що упустили, бо в цей період вони були дуже дешеві.Ми мали найщасливіші дні у своєму житті.Урок для мене був такий: неважливо, є у тебе гроші чи немає — якщо ти маєш намір, заявляй. Так збуваються мрії.Саме про силу наміру ми проведемо прямий ефір 13 квітня 18:30 на своїй сторінці в Instagram - Сила наміру коли відкриті духовні небесаПриходьте, буде цікаво.
Історія однієї сесії: “Чому в моєму житті чоловіки зникають?ця історія показує як одне рішення і жалість до матері запускає повторюваний сценарій у житті.почалося з того, що у 37 років батько пішов з життя. Брат зараз на межі, і чоловік теж не витримав.З боку може виглядати як “доля”.Але далі починається цікаве.на питання: Що ти відчуваєш, коли згадуєш маму?Вона відповідає: - Мені її шкода.І тут все стає на свої місця.Її мама все життя хотіла більшого для себе, могла більше, але обирала “як треба”Тому що сім’я, обов’язки, привичне “бути зручною”.Вона хотіла їхати поступати, але залишилась на сімейну подію і навіть не поговорила з батьками, бо “я нічого не могла зробити”Донька це не просто бачила, Вона це прожила усією своєю суттю і зробила висновок, який навіть не усвідомлює: якщо залишишся в сім’ї, то втратиш себеЩо відбувається далі?Вона виросла, почала будувати стосунки й щиро вірила, що хоче родини. Але… старий досвід прокладав свою доріжку.. Вона несвідомо вимагала від чоловіка: «Ти маєш реалізуватися, ти маєш постійно рости, ти мусиш досягати неймовірного». Бо якщо він зупиниться хоч на мить, це означатиме, що він застряг — так само як колись її мати.Почалися нескінченні спроби «покращити» партнера: постійні підштовхування, критика, тиск і знецінення. це був крик її душі: «Я просто не хочу, щоб ти прожив таке ж сіре й обмежене життя, як моя мама».Але чоловік не чув у цьому турботи. Він відчував лише те, що він недостатньо хороший, що його не приймають таким, яким він є, і постійно намагаються переробити під свій шаблон. Врешті-решт залишалося лише два шляхи: або остаточно зламатися під цим вантажем, або піти, щоб зберегти залишки гідності.Вона знову лишалася наодинці з гірким висновком: «Чоловіки просто не витримують мене». Проте, правда в тому, що це вона не витримує самої ідеї сім’ї. Бо в її досвіді родина - це місце, де людина зникає.І поки в її серці живе жалість до матері, програма не зміниться. Адже жалість завжди шепоче: «Вона не могла інакше, вона була жертвою обставин». А отже, і ти не маєш вибору.Справжній вихід починається в той момент, коли ти нарешті дивишся на історію своєї матері й перестаєш її жаліти. це не означає, що ти втрачаєш до неї повагу.Ти просто визнаєш: «Так, вона не змогла. Це був її вибір і її шлях. Але я маю право і силу жити інакше».Тільки після цього внутрішній тиск зникає. Народжується повага до чужого шляху і, нарешті, з’являється власний вибір. Тоді чоловік поруч перестає бути «об’єктом для реконструкції» і стає просто людиною, з якою можна бути щасливою.Друзі, якщо у вас є історії, в яких ви хочете розібратися і готові відкрито з цим поділитися, то можемо завтра зробити розбір.пишіть, хто готовий. і подивимося що саме зараз не виходить і що з цим робити.
TGLIST.COM.UA
