Людина карає себе, коли не дотримується правил системи вірувань.у цей момент в тілі залишається слід -Напруга в грудях.-Стиснення в животі.-Затримка дихання. Нервова система зчитує ці сигнали. вона фіксує:- де безпечно- де можуть відкинути- де потрібно зменшитись, завмерти, підлаштуватися.Так створюються автоматичні реакції.Поступово ці домовленості (реакції) керують нами у зовнішньому світі.Наш внутрішній суддя оцінює те, що ми робимо, і те, чого не робимо.Кожного разу, коли ми робимо щось, що йде всупереч кодексу, внутрішній суддя говорить, що ми винні.Нас потрібно покарати. Нам має бути соромно.Це відбувається щодня протягом усього нашого життя.Є в людині ще одна частина, яка є об’єктом сорому - жертва.Вона за все у відповіді. На неї падає і провина, і ганьба.Це та частина нас самих, яка говорить: бідний я, бідний, я недостатньо хороший, розумний, привабливий, я недостойний любові, я бездарний.Наш внутрішній суддя погоджується і говорить: так, недостатньо хороший. Усі ці процеси засновані на системі вірувань, які ми не обирали, але тіло запам'ятало це у вигляді наших реакцій на емоційний фон, який ми переживали в той момент.Вони настільки сильні, що навіть роки потому, коли наші уявлення змінюються і ми намагаємося приймати власні рішення, виявляється, що ця система установок усе ще керує нашим життям.Усе, що суперечить зводу законів, викликає стискання в сонячному сплетінні, і це відчуття — страх.При порушенні положень кодексу дають про себе знати емоційні рани, і реакцією на це є створення емоційної отрути.