Божевілля відбувалось у будь-якому напрямку, у будь-
який час...
Скрізь панувало фантастичне загальне відчуття, що що б
ми не робили — це було правильним, ми перемагали...

Здається, це й було рушійною силою — це відчуття неминучої перемоги над силами Минулого та Зла. Не в якомусь лихому чи військовому сенсі; нам це було непотрібно. Просто наша енергія переважала. Не було сенсу боротися — ні на нашому, ні на їхньому боці. Нас охопив нестримний імпульс; ми неслись на гребні високої та прекрасної хвилі.

– так описував ті часи, коли волелюбне покоління 60-х було за кермом, журналіст та письменник Гантер С. Томпсон. Мова, звісно ж, про те, що розкладає зачерствілу норму, про тих, хто зазирнув по той бік "каміну папи Карло", про контркультуру – рідну стихію усіх диваків, шибайголів, нонконформістів та відчайдушних фріків. Але що трапляється, коли "секс, наркотики та рок-н-рол" потрапляють в об'єктив кінокамери? Оце і дізнайтеся у жовтневій програмі кіноклубу Cinemadrom: "Контркультура" у Артпросторі «Вежа».