Нейротоксичність метронідазолу, антибіотика та протипаразитарного препарату, у собак: ризики навіть при низьких дозахНейротоксичність метронідазолу, антибіотика та протипаразитарного препарату, описана у людей і тварин ще з 1980-х років. У собак вона проявляється переважно порушеннями рівноваги та/або тремором. Якщо раніше вважалося, що зазвичай винними є високі дози метронідазолу (вище стандартної дози, яка може сягати 50 мг/кг/добу), то нещодавнє дослідження описало неврологічні побічні ефекти вже від 26 мг/кг/добу. Аналіз даних фармаконагляду підтвердив результати цього дослідження, виявивши ризик, пов’язаний із тривалим застосуванням препарату, навіть у низьких дозах. Тому необхідні спеціальні заходи обережності, щоб обмежити ризик розвитку цих побічних ефектів.Нагляд за ветеринарними лікарськими засобами після їх виходу на ринок ґрунтується насамперед на фармаконагляді, через спонтанні повідомлення про побічні ефекти, які надходять від фахівців на практиці (ветеринарів, власників тварин тощо). Водночас, наукові публікації можуть надавати додаткову інформацію та пояснювати певні випадки, зареєстровані у системі повідомлень про побічні реакції.Наприклад, дослідження щодо нейротоксичності метронідазолу у собак, опубліковане у 2018 році в Australian Veterinary Journal [9], було проаналізоване Французьким агентством з ветеринарних лікарських засобів (ANMV). Його результати порівняли з даними, що містяться в національній базі ветеринарного фармаконагляду.Метронідазол у собакМетронідазол — це антимікробний засіб із групи нітроімідазолів, який застосовується у людей з 1960-х років для лікування інфекцій, спричинених анаеробними бактеріями та деякими найпростішими паразитами.У собак кілька ветеринарних препаратів, що містять комбінацію метронідазолу з іншим антибіотиком, спіраміцином, були дозволені з 1990-х років, зокрема для лікування оральних інфекцій, із рекомендованими дозами метронідазолу від 12,5 до 16,7 мг/кг/добу протягом 6–10 днів.З 2015 року з’явилися кілька ветеринарних препаратів для дрібних тварин, які містять лише метронідазол. Вони показані для лікування лямбліозу (Giardia spp., що викликає діарею у собак) та інфекцій, спричинених анаеробними бактеріями, з вищими дозами та адаптованим режимом: 50 мг/кг/добу в 1–2 прийоми протягом 5–7 днів.Відомі прояви токсичностіНейротоксичність метронідазолу описана у людей і тварин ще з 1980-х років [2, 3].У людей повідомляли про ураження периферичних нервів і зорового нерва, енцефалопатії, а також пошкодження внутрішнього вуха та мозочка.Механізм цієї нейротоксичності залишається неясним, але може включати утворення вільних радикалів чи тіамінових аналогів, або бути пов’язаним із дією метронідазолу та його метаболітів на клітинну РНК нейронів, що порушує синтез білків і призводить до дегенерації [5].Використання доз понад 42 г на добу у дорослих вважається ризикованим, однак останні дослідження показують, що ця нейротоксичність, хоча й рідкісна, може виникати незалежно від дози чи тривалості лікування [6].У собак зазвичай описують ураження мозочка або вестибулярного апарату, найчастіше у зв’язку з використанням доз метронідазолу понад 60 мг/кг/добу [4, 7].