Отець Костянтин Шевченко справедливо пише:

Інформаційний відділ УПЦ «що не МП» і деякі її «автокефальні» руді архієреї мають улюблений жанр. Мобілізація священника, трагедія у Святогірській Лаврі - усе це подається так, ніби винна Українська держава, а вони гнані, білі й пухнасті.
Про канонічне підпорядкування кіріарху в Москві говорити не буду, бо той хто має критичне мислення, бачить це сам. Знаю й те, що в цій структурі є щирі патріоти, священники і вірні, яких тримають там побут, страх чи роки інформаційної обробки.
Але є питання, яке ставлять ПЦУ, Софійське Братство і свідомі священники та миряни самої УПЦ «що не МП.» Усі, крім її священноначалія.
Де о. Костянтин Максимов?
Він протоієрей із Токмака. В окупації відмовився підписати звернення до патріарха Кирила, відмовився переходити до РПЦ, не взяв російського паспорта і не поминав Кирила за богослужінням. 16 травня 2023 року його затримали на а в серпні 2024-го окупаційний «суд» дав йому 14 років суворого режиму за «шпигунство». Нині він у колонії в Саратові.
Тобто людина сидить за вірність тій самій «незалежності» УПЦ «що не МП», яку проголосили у 2022-му.
А що священноначаліє? Наскільки відомо з відкритих джерел, Синод і пресслужба на вирок не відреагували. Сам о. Костянтин написав з ув'язнення, що неодноразово звертався до ієрархів, але ніхто його не підтримав. Духовенство і миряни УПЦ що не МП публічно просили митрополита Онуфрія заступитися.
Де нота протесту? Де заява Синоду про гоніння на священника за вірність «фактично-автокефальній» Церкві? Де прохання до канонічного керівництва в Москві з приводу помилування свого служителя? А нєма.
Проте, коли ТЦК мобілізує клірика, заява з'являється за кілька годин. Протодиякона у Володимирі мобілізували, і єпархія пише про «викрадення». Священник помер від серця в тиловій частині на Рівненщині, а СПЖ пише «загинув на фронті» і РІА Новини розносять це по світу. Винні, звісно, ТЦК і ДЕСС.
Але потім виявляється, що деякі з «викрадених» Державою та ТЦК, згодом дивовижно з'являються на недільному богослужінні не в пікселі, а в ієрейських облаченнях, як ні в чому не бувало.
І ось деталь. Україна вже включила отця Костянтина до списків на обмін. Держава, яку звинувачує «фактично-автокефална» у «гоніннях», намагається визволити священника УПЦ «що не МП», поки його власне священноначаліє грає у мовчанку по відношенню до свого клірика, якого несправедливо засудили.
Висновок простий. Інформаційна кухня УПЦ «що не МП» готує лише одну страву, під назвою - «гоніння від Києва». Коли священника гонить Москва, кухня зачинена бо шеф-кухар у ванній.
Помоліться за в'язня отця Костянтина та згадуйте час від часу публічно, бо його керівництво кинуло. Христос каже в Євангелії: «У в'язниці був, і ви прийшли до Мене» (Матфея 25:36). Отець Костянтин у в'язниці вже четвертий рік. Хто з його архієреїв «прийшов» до нього хоча б словом чи простою відповідю на його листи?
Їм вірність кіріарху у Москві важливіша за Христа, Який перебуває в ув'язненні разом з о. Костянтином.