Це не новий винахід. Документ посилається на циркулярний лист Управління справами Московської патріархії № 01/3154 від 17 липня 2020 року. Тобто перед нами закріплення вже встановленої практики.

Щоб посперечатися з цією частиною можна звернутися до церковних канонів. Наприклад, до 7-го правила II Вселенського Собору. Згідно з ним аріан, новатіан та представників деяких інших спільнот приймали без повторного Хрещення, в саме через зречення єресі та через Миропомазання. Або до 95-го правила Трулльського Собору, яке встановлює різні способи прийняття залежно від того, до якої спільноти людина належала раніше. Або до 57-го та 68-го правил Карфагенського Собору. Вони допускають прийняття донатистів без повторного Хрещення, а за певних умов і прийняття їхніх клириків навіть у сущому сані, без перерукопокладання.

Василій Великий у першому канонічному посланні до Амфілохія розрізняв єресі, розколи та самочинні зібрання. Він наводив суворі позиції щодо Таїнств відокремлених спільнот а також практику їхнього прийняття без повторного Хрещення. Є ще 47-ме Апостольське правило, яке прямо приписує позбавляти сану єпископа або пресвітера, який повторно хрестить людину, що вже має Хрещення.

Звичайно, прихильники московської позиції скажуть, що Хрещення ПЦУ вони якраз і не вважають істинним. Але є питання, на яких саме підставах одна православна юрисдикція оголошує недійсним Хрещення, яке визнають інші Помісні Православні Церкви (які визнають Таїнства ПЦУ).

І ще дуже цікаво виглядає пункт 5.3. Якщо людина спочатку була римо-католиком або протестантом, потім перейшла до ПЦУ, а тепер бажає приєднатися до РПЦ то її прийматимуть за правилами тієї конфесії до якої вона належала до ПЦУ. Тобто католика, який певний час був у ПЦУ, можуть прийняти без нового Хрещення. А українця, вперше охрещеного в ПЦУ «в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа», документ наказує хрестити.

Оцінка Таїнства з позиції РПЦ залежить від юрисдикційної належності. Католик чи протестант - «ноу проблєм», через покаяння або Миропомазання. А якщо ти з ПЦУ, то в очах РПЦ ти ніколи й не був православним.

Апостол Павло написав просто: «Один Господь, одна віра, одне Хрещення» (Еф. 4:5). Але для РПЦ важливо тільки одне, не «одне Хрещення» а хто саме поставив адміністративний штамп на цьому Таїнстві.

Але нажаль у цієї практики є наслідувачі й всередині України.

Невизнання Таїнств ПЦУ - проблема не лише РПЦ. Подібне ставлення тривалий час існує й серед духовенства УПЦ МП. Ще за часів Київського Патріархату, була публічна скарга на практику повторного Хрещення своїх вірних священниками УПЦ МП. Після створення ПЦУ з'являлися аналогічні повідомлення, коли представники УПЦ МП не визнавали хрещення.

Яка сьогодні офіційна позиція УПЦ МП щодо Хрещення в ПЦУ, я не знаю. У відкритих джерелах я не знайшов жодного офіційного рішення: ні про визнання цього Хрещення, ні про заборону перехрещувати. Натомість після початку повномасштабного вторгнення я чув не одну історію про те, як представники цієї структури відмовляли в Таїнствах і требах людям, охрещеним у ПЦУ.

Але й мовчання, це теж позиція. Коли офіційного рішення немає, на парафіях діє стара та звична інерція, тобто виконують ті самі правила, які свого часу заповідала РПЦ. Виходить, що від Москви УПЦ МП відмежувалася на словах (як завжди), а у ставленні до Таїнств і далі живе за московськими правилами.

По-третє- людина, яка бажає приєднатися до РПЦ, проходить процедуру церковної «фільтрації» з перевіркою її попередніх висловлювань і діяльності.

У документі є так зване «каноническое дознание». Сам по собі збір інформації про хрещення, рукоположення чи наявність церковних заборон є нормальною частиною канонічної практики. Але давайте подивимося, що саме цікавить укладачів документа.

Пункт 4.3.1 передбачає з'ясування характеру діяльності людини під час її перебування «в расколе». Йдеться про участь у богослужіннях, поширення матеріалів, публічні висловлювання, участь в акціях проти «Церкви.»