Чому російській пропаганді настільки потрібен цей образ?

Тому що він чудово вписується у кремлівську тезу: в Україні нібито переслідують «канонічне православ’я», українські військові є «гонителями віри», а Православна церква України — не Помісна Церква, а політичний і «розкольницький» проєкт.

Загибель монаха Мойсея

А тепер розгляньмо іншу трагедію.

19 вересня 2026 року російський FPV-дрон атакував Свято-Григорівський Бізюківський чоловічий монастир у селі Червоний Маяк на Херсонщині. Тяжкі поранення отримав найстарший насельник обителі — 71-річний монах Мойсей. Від отриманих травм він помер.

Коли монахи, дочекавшись тимчасового затишшя, спробували евакуюватися до сусіднього села, російський безпілотник атакував їх повторно. Ще четверо насельників монастиря отримали поранення.

На відміну від справи Варсонофія, тут джерело удару встановлене: монастир атакували російські війська. Про це повідомили Херсонська обласна військова адміністрація, правоохоронні органи, українські медіа і сама Херсонська єпархія УПЦ.

Навіть СПЖ була змушена написати, що монах Мойсей загинув унаслідок ударів Російської Федерації.

Але де численні сюжети про вбитого православного монаха? Де заяви про «гоніння на Церкву»? Де звернення закордонних ієрархів? Де вимоги покарати винних? Де пропозиції проголосити Мойсея мучеником?

Їх немає.

Повідомлення про смерть Мойсея було подане стримано, без звинувачення російської церковної влади, яка благословляє війну, і без критики ідеології «русского мира».

Чим відрізняються ці дві смерті?

Перед Богом вони не відрізняються цінністю. Життя кожної людини є безцінним.

Варсонофій і Мойсей були монахами однієї церковної юрисдикції. Обидва померли насильницькою смертю. За обох потрібно молитися. Обидва злочини потребують чесного розслідування.

Але інформаційно ці смерті мають різну цінність для російської пропаганди.

Варсонофій потрібен їй як «мученик, убитий українцями». Його смерть можна використати проти ЗСУ, української держави та ПЦУ.

Мойсей для неї незручний, тому що його вбила російська зброя. Його смерть руйнує міф про Росію як «захисницю православних». Виявляється, армія, яка нібито прийшла рятувати «канонічну Церкву», атакує монастир цієї самої Церкви, вбиває монаха і повторно завдає удару по насельниках, які евакуюються.

Тому одна смерть перетворюється на пропагандистське «житіє», а про другу намагаються говорити якомога тихіше.

Чи можна порівнювати Варсонофія з дияконом Стефаном?

У російському церковному середовищі Варсонофія вже намагаються представити мало не новим первомучеником Стефаном. Але таке порівняння передчасне.

Диякона Стефана вбили відкрито саме за проповідь Христа. Його допитували в синедріоні, він сповідав віру, бачив відкриті небеса і був побитий камінням за своє свідчення. Особи вбивць та мотив злочину відомі з книги Діянь апостолів.

У справі Варсонофія ми поки що не знаємо ані вбивць, ані остаточного мотиву.

Церква називає мучеником не кожного християнина, який помер насильницькою смертю. Мученик — це свідок Христа, який свідомо прийняв смерть за віру і не зрікся Спасителя перед гонителями.

Якщо буде достовірно встановлено, що Варсонофія справді вбили за сповідання Христа, тоді Церква матиме підстави досліджувати питання його мучеництва. Але канонізувати неперевірену політичну версію не можна.

Так само монах Мойсей є невинною жертвою російської агресії. Проте для визнання мучеництва потрібно встановити, що його вбили саме через ненависть до віри, а не лише внаслідок воєнного злочину.

Мученики Христа чи «мученики русского мира»?

Навіть якщо мученицький подвиг Варсонофія колись буде доведено, він належатиме Христу — не Москві, не Кремлю і не «русскому миру».

Проте сьогодні його смерть намагаються використати не для проповіді Євангелія, а для виправдання російської війни та поглиблення церковного розколу в Україні.