Ніч у Запоріжжі знову була гучною — такою, від якої здригаються стіни, осипається віконне скло і завмирає серце.

Результат прильотів звичний для української реальності, але жахливий своєю реальністю: зруйновані житлові будинки, знищена історична будівля навчального закладу, розтрощений великий гіпермаркет і, на жаль, постраждалі люди.
Але якщо ви раптом сподівалися почути хоч слово розради, відчути плече підтримки чи побачити гуманітарну ініціативу від запорізького «Луки Мудіщева» — можете вимкнути свої надії. Яка допомога, які біженці, які розбиті квартири? Люди добрі, у владики зараз масштабніший головний біль. Йому терміново потрібно закупити триста п'ядесят нових облачень, чергову «папську» мітру і колекцію панагій такої вартості, що від них сліпнуть очі навіть у побожних олігархів. Хліб насущний — то для грішників, а от ексклюзивний оксамит і золоте шиття — то для «спасіння душі».
Схоже, саме про таких «пастирів» апостоли писали у Святому Письмі, порівнюючи їх із пофарбованими гробами: зовні — суцільне благочестя, золото й ладан, а всередині — порожнеча, байдужість і тлін.
Зате коли треба виправдати агресора, підібрати «високодуховні» витіюваті слова чи витончено пояснити пастві, чому ракети летять саме сюди — тут горе-митрополит працює без вихідних. Виправдовувати дії Росії та рідної Московської патріархії — це його улюблений експортний продукт.
Поки місто рахує руїни, Лука успішно вишиває черговий ідеологічний шов на своїй рясі, доводячи, що найбільший гріх у Запоріжжі — це не любити російських «визволителів» і сумніватися в ціні золотого купола.