о. Сергій Ющик:«Вже давно хотів написати про фронтову математику, яка обчислюється цифрами. Навіть для прикладу візьму дані з ротації дворічної давнини. Просто наглядність завдання ще досі стоїть перед очима. Колись я писав вже, що перший "витверезляюча" навичка, яку отримуєш на курсах з тактичного порятунку в умовах війни чи в наслідок мінно-вибухових поранень, це - здатність провести умовне сортування поранених. Так. Вміти посортувати людей на тих, кому не допоможеш (або час надання допомоги йому, точно погубить інших), тих, хто попри біль справиться сам, і тих, кому ти вкрай необхідний. Ось така проста математика: перед тобою є кількість, з якої ти маєш обрати того, хто, теоретично, має шанс жити далі. Тільки ж то не цифри, а люди... Богу дякувати, ця інформація була для мене лише теоретичним матеріалом, бо особисто перед таким вибором не стояв. Можливості і засоби дозволяли надати допомогу усім. Наступна фронтова математична задача. Для надання фахової медичної допомоги пораненому бійцю, за допомогою побратимів, потрібно подолати відстань з точки А в точку В. Цей шлях, якщо без завад, долається за N часу. Проте поранення бувають різної складності. Інколи, критичність рани обраховується хвилинами і секундами. Лікарі, в свою чергу, можуть переміститсь з точки В ближче до точки поранення... Аж на цілих 17 хвилин. Питання: чи варто так зробити? Відповідь, сподіваюсь, однозначна: варто! При великих крововтратах - категорично так! Але з'являється ще одна умова реальності цієї задачі. При переміщенні на зустріч фронту на 15 хв, ймовірність загибелі фахового медичного персоналу, який готувався 10 років для професійної діяльності, збільшується більше як 50% на 50% (в такому співвідношенні працюється завжди). Десь 70% на 30%. А ймовірність загибелі команди медеваку (лікар/фельдшер та водій) ще має від'ємніші пропорції. Питання математичного прикладу таке: зменшити час для надання фахової медичної допомоги, але збільшити вірогідність загибелі медперсоналу? Чи збільшити час евакуації, але втратити тяжкопоранених? Ось тобі і математика. Не мільйони, не сумки з пачками, не брендовий одяг, а лише клятих 17 хвилин. Є ще одна додаткова інформація в цьому рівнянні. В ньому не числа і не персоніфіковані одиниці. В цьому рівнянні люди! Найкращі чоловіки, сини/дочки, тати/мами, друзі/подруги. Як вирішилась колись ця задача? Правильно. В надії на Боже милосердя команда медиків перемістилася вперед на 17 хвилин, щоб там почати постійний прийом поранених. І висновок простий: сучасне життя тримається морально-вольовими жилами тих, хто не боїться "17 хвилин". Цінуйте хвилини життя! Шайнуйте один одного! Терпіть і любіть один одного! Обліковуйте хвилини буття життям, а не купюрами. А ще, зверніть увагу на псалом 49:"Слухай, народе Мій, Я скажу тобі... Я Бог, Бог твій. Не за жертви твої викрию тебе - всеспалення твої завжди переді Мною. Не потрібні Мені тельці з дому твого, ані козли з отар твоїх,бо Мої всі звірі лісові, худоба на горах і бики. Я знаю усіх птахів небесних, і польові звірі Мої. Якщо навіть зголоднію, не скажу тобі: бо Моя земля і все, що наповнює її. Хіба їм Я м'ясо биків і п'ю кров козлів? Принеси Богу жертву хвали, виконай обітниці твої Всевишньому. Приклич Мене в день скорботи твоєї, і Я визволю тебе, а ти прославиш Мене. А нечестивому Бог скаже: навіщо ти торочиш про устави Мої і згадуєш устами своїми про завіт зі Мною,коли сам ненавидиш настанови і слова Мої відкидаєш геть? Коли ти бачив злодія, то біг із ним, і брав участь у справах перелюбників;вуста твої були сповнені злослів'я, і язик твій сплітав підступ;коли ти сидів на раді, то обмовляв брата твого, синові матері твоєї готував пастку. Таке ти робив, а Я мовчав, і ти беззаконно подумав, що Я подібний до тебе. Але Я викрию тебе і все розставлю перед очима твоїми. Збагніть це нині, ви, що забули Бога, аби Я не схопив вас, і не буде визволителя. Славить Мене той, хто приносить жертву хвали, і тому, хто стежить за дорогою своєю, явлю Я спасіння Своє". фото-медики рятують лелеченя, що заборсалось в мотузках, обплутавши собі крила та ноги