Але потім мені прийшло ясне усвідомлення, що якщо б їх не "тримали” в молитві перед Богом (я сам в якийсь період молився за них палко, так, як зараз вже не здатний), якщо б не просили для них Його милості, смерть прийшла б набагато пізніше. Але вже від повного фізичного руйнування та деградації особистості. І це було б ще важче, не тільки для близьких, а головне - для цих моїх друзів...Після запису програми з о.Андрієм я зрозумів, як насправді хотів би відповісти на “як просити в молитві”, на чому зробити наголос. На тому, що Бог - Той хто тебе знає краще, ніж ти сам себе знаєш, і ти не знаєш, до яких наслідків приведе виконання твоїх бажань і прохань, а Він точно це знає. І що Він не просто зацікавлений в тобі, а піклується і бажає тобі тільки блага, і відомого тобі і невідомого, Він бажає, щоб ти відбувся і розкрився, щоб життя твоє було для тебе самого вагомим, справжнім та наповненим. Але не все, що ти бажаєш, веде тебе до цього, щось - навпаки (і мудрі батьки не всі бажання та забаганки дітей виконують). І є те, чого й Він не переступає - це воля твоя та воля іншої людини, за яку ти можеш просити. Тому важливіше - навчитись Йому довіряти. Запрошувати Його у власне життя, просити влаштовувати щось в ньому так, як Він цього бажає. І якщо ти можеш Йому так відкриватись і віддавати себе та ситуацію в Його руки, просячи його влаштовувати, втручатись, то потім виявиш: те, що завдяки цій довірі відбудеться - це найкраще з можливого. Часто настільки найкраще, що ти і придумати б такого не зміг. Завданням духовного зростання мені бачиться здатність відчувати, в якому випадку яким чином за людину (або за себе) молитись. Коли треба наполегливо молитись про зцілення, щоб Бог врятував від смерті, а коли так молитися не варто. Це - про можливість отримувати від Бога розуміння, що саме потрібно у цій ситуації. Це - про міру зв'язаності з Ним, близькості до Нього. Це ще й про можливість більш глибоко бачити стан і потреби іншої людини. Тобто це зростання в довірі до Бога поступово буде приносити все більшу здатність розрізняти, як треба молитись і як діяти.Чому ж вимагати у Бога небезпечно? Покарає? Ніт)) Але з самою людиною можуть відбутися погані зміни. Що вкладає внутрішньо людина в вимогу? Що це зобов’язані для неї зробити. А якщо не отримує? Розчаровується, озлоблюється, закривається до того, у кого просила. Озлобитись на Бога - це погана історія. Закритись до Нього, зруйнувавши здатність Йому довіряти - також. Бо Він - джерело твого власного життя. Ну й ви зустрічали людей, які постійно щось від вас і оточуючих вимагають? Вони цим будують справжні, близькі стосунки, чи руйнують їх? Ми ж відчуваємо, що це якась проблема людини, яка самій їй не дає бути щасливою і водить її по колу розчарування та незадоволення…Це було про те, що я необережно висловив у подкасті о.Андрія та “Православних східняків”, в наступному дописі - про те, чого не висловив, а хотів.»