о. Сергій Баршай з УПЦ:«Це фото доріжки з Феофаніївського монастиря, викладеної сьогодні з нагоди дня пам’яті прп.Онуфрія. На ці кілька десятків метрів потрачено, мабуть, тисячі досить недешевих квітів і немало декоративної зелені. Оцінити хоча би приблизну вартість такого «променаду» зможуть лише більш компетентні люди, але зрозуміло, що на це пішла далеко не одна тисяча гривень. І все це було зроблено для того, щоб одна людина (митрополит Онуфрій) пройшла від певної точки до церковного порогу на Літургію.Оберемки троянд, які приготували іменинникові у подарунок архієреї, священики, ігумені та сотні інших сановних гостей, також вартують по кілька тисяч кожен. І який із цього сенс? Ці букети стали поступово відправлятися на смітник, скоріш за все, уже сьогодні (більш кращі – завтра або післязавтра). Доріжку ж мабуть почали розбирати ще до кінця служби самі прочани. Подібна квіткова «істерія» в святкові дні в церковному середовищі уже давно морально себе вичерпала. В Україні ж сьогодні, в воєнний час – тим більш. Навіщо зараз витрачати на це такі колосальні кошти? Чому б не ввести практику вручення як подарунку копії якогось чеку або іншого свідоцтва про зроблену добру справу до Дня ангела певної людини? Тим більше, що різні подібні традиції уже давно існують – можна нічого не видумувати. А з букетами чи квітковими доріжками у буквальному смислі просто викидаються сотні тисяч гривень в той час, коли шпиталі переповнені, коли фронт потребує допомоги, коли для справи Перемоги у війні дорога кожна гривня. Подібний безглуздий шик крім огиди нічого не викликає навіть у переважної більшості церковних людей. І як виглядає після цього Церква? Точно ж не як гонима мучениця.Хоча, а до кого претензії? Там, на феофаніївських доріжках, мабуть, усім усе подобається – і замовникам, і виконавцям. А кому не подобається – то просто духовно не доросли.»