о. Кирило Говорун про крадіжки росіян:«Колись мій вчитель в Афінському університеті, проф. Фідас на лекціях церковної історії наголошував на надважливості вивчення так званих тактиконів (τακτικά) або нотицій (notitiae) – офіційних та напівофіційних списків єпископських кафедр у Візантії (вірніше, Східній Римській імперії). І лише сьогодні в мене дійшли руки до їхніх оригіналів (по паризькому критичному виданню Даррузе 1981 р.). І справді, дізнався звідти дещо дуже цікаве.По-перше, Київська митрополія у підпорядкуванні Константинопольському патріархатові вперше згадується у тактиконі, що його було укладено після 1032 р., у добу династії Комнинів. І одразу посідає почесне, як для новоприбулого, 60-е місце. Це відомий факт. Але він містить деякі менш відомі нюанси.По-перше, Київська митрополія перераховується серед "автокефальних" єпархій – у тогочасному розумінні цього слова. Малися на увазі великі церковно-адміністративні утворення, які не мали над собою інших юрисдикційних прокладок, а напряму співвідносилися із Константинополем. Юрисдикції з "прокладками" над головою відносилися до категорій тих, "які комусь належать" (επεχόμεναι). Київська митрополія до останніх не відносилася.Далі цікавіше. У всіх тактиконах київські митрополити стандартно позначалися як "російські" -- не "руські" і не "рутенські", а саме ο Ρωσίας. Вже в піздньовізантійську добу тактикони починають називати їх "митрополитами Київськими і всієї Росії" (μητροπολίτης Κυέβου και πάσης Ρωσίας). Причому υ у назві міста слід вимовляти як українське "и", а не "і". Починаючи з початку ХІІІ століття, тактикони розрізняють між "Великоросією" (Μεγάλη Ρωσία) і Малоросією (Μικρά Ρωσία). Обидві Росії входили до Київської митрополії. До "Великої Росії" тактикони відносять, наприклад, Чернігів, Переяслав, Канів та Галич. (Галич з XIV стає на короткий час окремою митрополією під прямою юрисдикцією Константинополя, але потім знову повертається під Київ.) Тактикон 1340-х років, повʼязаний із патріархом Філофеєм Коккіним, конкретизує, що тоді вважалося Малоросією: теперішні Волинь, Галичина та Холмщина. Також, увага!, до Малоросії віднесено Смоленськ (Σμόλεσκον у рукописі).Який з цього висновок? – Москва вкрала у нас не лише назву Росія, але навіть назву Великоросія. Бо сама вона у типіках не згадується ані як Великоросія, ані навіть як Малоросія.»