Від пидписників про останній текст архієпископа Іони.«Про вибіркову «гігієну» совісті«Брезгую», – каже людина, яка десятиліттями звикла вважати святині українського народу приватною власністю московського патріархату. Виявляється, святість для них працює лише за наявності «правильної» печатки в договорі оренди.Тобто, поки там господарював «русскій мір», мощі були благодатні, а як тільки повернулася вже автокефальна Українська Церква, так раптом стали «краденими»? А нічого, що преподобні подвизалися і просіяли тут саме в час, коли Київська Митрополія була у складі Константинопольського Патріархату, який і надав нам автокефалію, тож вкрав їх, анексувавши нашу Митрополію, саме МП ще у 1686 році?Чи не це і є справжнє фарисейство, коли любов до Христа підміняється вірністю московським циркулярам? Ви кажете про гидливість до українських музейників, але при цьому шанобливо тримаєтеся за штучну канонічну пуповину з кривавим російським агресором, як за «найбільшу святиню».Святі належать Богу. І якщо ваша віра та бажання зайти до печер залежать від того, хто тримає ключі від дверей, то чи віра це взагалі, чи просто релігійний супровід політичної кон’юнктури? Преподобні отці Печерські пережили радянське безбожництво, переживуть вони й вашу гординю та лукавство.»