о Вван Бурдін:«Неочікувана новина була опублікована сьогодні на сайті Московської єпархії (https://moseparh.ru/ukaz-u-0223-ot-20-fevralya-2026.html). Позбавлений сану чудовий священник і психолог отець Андрій Лоргус, який уже сім-вісім років живе на пенсії в Болгарії. За штат Московської єпархії він вийшов ще у 2018 році. Служив у храмі пророка Іллі Обиденного, храмі Живоначальної Трійці в Чертанові та у Високо-Петровському монастирі. Останнім місцем служіння в Москві був храм святителя Миколая Мирлікійського на Трьох горах. Широко відомий як психолог, організатор і декан факультету психології Російського православного університету Іоанна Богослова, засновник і ректор Інституту християнської психології (ІХП), автор низки книжок на цю важливу тему. З 2003 року він входить до ради Європейського руху з християнської психології та антропології й виступає на його щорічних міжнародних симпозіумах із доповідями. Загалом, кому цікаво, ось його офіційна сторінка:https://andreylorgus.eu/У сьогоднішньому указі причиною позбавлення сану зазначено аж сім канонічних правил. При цьому складно зрозуміти, яке відношення вони взагалі мають до священника, який давно вийшов на пенсію (отцю Андрію 69 років) і живе на території іншої помісної церкви. Йому закидають порушення «правил 6-го Трульського Собору, 25-го, 31-го і 55-го Святих Апостолів, 16-го Першого Вселенського Собору, Нікейського, 3-го IV Вселенського Собору, а також 56-го Святих Апостолів». Тобто поряд зі стандартним «клятвопорушенням»: відокремленням від єпископа і створенням незаконних зібрань, самовільним залишенням парафії та переходом до іншої церкви, зайняттям мирськими справами, образою кліриків і «дошкуля́нням» єпископу. Фактично ж, як прокоментував цю новину сам о. Андрій, причиною стали ті відкриті листи, які він підписував після лютого 2022 року. Нинішній указ навряд чи якось позначиться на долі о. Андрія. У Росії він давно не живе. У Болгарській церкві офіційно не служить. Та й оскаржити нинішній указ у Вселенського патріарха за бажання цілком можливо. А ось для російської церкви, мабуть, це черговий болісний момент ганьби. Мало честі зрікатися своїх найкращих дітей.»