Веселий піп | Солідарність (взаємодопомога, служіння одне одному, турбота про найсла...

- Солідарність (взаємодопомога, служіння одне одному, турбота про найслабших).- Деполітизація церкви і суспільства (деідеологізація церкви, суспільства, громадян, відмова від провідних ідеологій,  відмова від ексклюзивізму в політиці, церкві).4. Україна – наш спільний дім. Не менш важливо об’єднати українців навколо соціально-політичних та державних засад. Тут нам важливо актуалізувати ідею соціальної доктрини Церкви, якої у нас зараз немає в Україні, але яка була запропонована Вселенським патріархатом в документі «За життя світу». В документах Вселенського патріархату позитивно оцінюється факт розірвання давнього договору між державою та церквою (так звана «симфонія між ними»), бо «церква зацікавлена в тому, щоб інституційний зв’язок християнства з інтересами держави був якомога слабшим» (II 13). Церква не є повністю аполітичною, вона «не втручається в політику у вузькому сенсі цього слова. Проте її свідчення є істотним чином політичним – як турбота про людину та її духовної свободи» (VI 16). Не маючи власних політичних завдань, Церква зацікавлена в прямій та активній «співпраці з політичною та громадянською владою, а також державними органами в справі досягнення загального блага».Які державно-правові та громадянські принципи може і має відстоювати Церква? Такими засадами є:- справедливість та громадянське суспільство(громадянська рівність - відсутність поділу громадян на категорії, справедливий громадянський мир);- правова держава (правосуддя, рівність перед законом, відновлення довіри до влади);  - субсидіарність (делегування вирішення питань на нижчому рівні);- відбудова і добробут (житло, праця, відчуття захисту держави, безпека, перспективи розвитку, боротьба з корупцією, відчуття України як спільного дому всіх громадян);- зростання країни (розвиток, проектність та досягнення країни, держава як гарант дотримання прав і свобод, відповідальний і легальний бізнес, концентрація на майбутньому на досягненнях на перспективі).ПідсумокФундаментом діалогу, мирного співіснування та єднання в українському православ’ї може стати позиція, висловлена Вселенським патріархатом: 🔴🔴🔴 обидві православні юрисдикції в однаковій мірі канонічні і в ідеальному вимірі вже складають єдину  Церкву Христову. 🔴🔴🔴Неприйняття цього еклезіологічного факту продовжує конфлікт, причинами якого кожна юрисдикція бачить іншого. Юрисдикціям не обов’язково терміново утворювати  єдину структуру, реальна історія України завжди була плюральною. Для України властива релігійна багатоманітність і плюралізм різних традицій, культур та конфесій.Ми пропонуємо подивитися на взаємини УПЦ та ПЦУ як на типово українську ситуацію. Історія народила не схожі, але цінні версії українського православ’я. Зараз ці структури знаходяться в стані хворобливого конфлікту, викликаного ідеологізацією та політизацією Церкви. Але подоланням цих хвороб і важливим фактором діалогу та релігійного миру в Україні є активна участь обох юрисдикцій в публічному обговоренні, формуванні та втіленні позитивного суспільного ідеалу - опори на цінності громадянського суспільства: гідність, свободу, відповідальність, солідарність, право, суспільне благо. Лише така спільна продуктивна праця здатна відтінити конфлікт міфів та упереджень, буде сприяти діалогу і приведе до мирного співіснування та в перспективі єднання українського православ’я.»