📌Для внутрішньо переміщених осіб з Донеччини працює чат-бот «МиДонеччина»📌🖍️Для жителів Донецької області, вимушених покинути свої домівки через війну, створений зручний онлайн-сервіс – чат-бот у Telegram «МиДонеччина» ➡️https://t.me/myhomeisdonechina_bot🖍️Він об'єднує у собі всю необхідну для переселенців інформацію, забезпечуючи цілодобовий доступ до актуальних даних. 🖍️За допомогою будь-якого гаджету ви можете швидко знайти інформацію та відповіді на найактуальніші питання:🔰перелік та геолокацію гуманітарних хабів / 🔰центрів підтримки ВПО;🔰перелік місць тимчасового проживання та центрів життєстійкості;🔰перелік побутових центрів;🔰перелік телефонів «гарячих ліній» для ВПО; 🔰інформацію про отримання / відновлення довідки ВПО;🔰інформацію про інші юридичні питання для ВПО, контакти волонтерських і гуманітарних організацій, інші корисні інформаційні ресурси.🖍️Чат-бот є зручним інформаційним сервісом, який дозволяє оперативно отримати базову консультацію, зокрема в умовах обмеженого доступу до зв’язку або в позаробочий час, та слугує додатковим каналом інформування громадян. 🖍️Чат-бот працює в автоматичному режимі. Інтуїтивно зрозумілий інтерфейс дозволить легко знайти потрібну інформацію, яка регулярно оновлюється.🇺🇦Разом ми подолаємо всі труднощі!
#Донеччина_Вишивана2026Відділ культури Волноваської військової адміністрації та працівники КЗ "Центру культурних послуг" продовжують роботу над створенням вишиванки, реалізуючи власну модель у межах обласного проєкту «Донеччина вишивана», який був ініційований управлінням культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації та Донецьким обласним навчально-методичним центром культури.Другим етапом роботи стало створення схеми орнаменту. Саме на цьому етапі було детально опрацьовано композицію майбутньої вишивки, визначено розташування кожного елемента та їхню взаємодію. Композиція вибудувана вертикально по центру сорочки, утворюючи умовний орнамент-код. Ця вертикаль символізує шлях Волноваської громади крізь покоління, її тяглість, силу та єдність.Особливе значення має символіка центрального орнаменту: ромб — символ степової землі; хрест — оберіг, знак захисту та єдності; хвилясті лінії уособлюють річку Суха Волноваха; геометризований мотив залізничної колії передає шлях, рух і промислову основу краю; соняшник є потужним символом сонця; рослинні мотиви означають життя, світло та відродження; колоски пшениці уособлюють працю, достаток і хліборобську культуру.Це кропітка і водночас натхненна робота, у якій кожна деталь має значення та несе в собі частинку історії рідного краю.Вишиванка «Код Волноваської громади» — це не лише одяг, а тканий літопис землі, де різні корені зросли в одну громаду, а традиція продовжує жити у сучасній формі.
ПАМ'ЯТАЄМО!ЗІГАНШИН СЕРГІЙ РАСИМОВИЧ - 30.03.1979 – 14.03.2023Старший солдат 56-ої мотопіхотної бригади Збройних Сил України.Сергій Расимович народився 30 березня 1979 року і мешкав у місті Волноваха Донецької області. Закінчив Донецький державний університет внутрішніх справ, здобув фах юриста. Працював у Волноваському відділі Державної виконавчої служби України, потім у банку. У вільний час дуже любив читати.З початком повномасштабної війни Сергій пішов на військову службу до ЗСУ. Весь цей час перебував у гарячих точках Донеччини.Сергій Зіганшин загинув 14 березня 2023 року поблизу села Міньківка під Соледаром на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельне кульове поранення. 30 березня воїну виповнилося б 44 роки.Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (Указ Президента України від 30.08.2025 № 668/2025, посмертно).Поховали захисника на Алеї Слави цвинтаря у місті Дніпро.У Сергія залишилися мама, двоє синів, цивільна дружина, рідні, друзі та побратими.Щирі співчуття рідним та близьким! Доземний уклін земляку - захиснику! Вічна пам’ять і слава Герою!Щодня о 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
27 березня світ відзначає Міжнародний день театру — свято, яке об’єднує всіх, хто творить сценічне мистецтво, і тих, хто щиро його любить. Театр у всі часи був більше, ніж розвага — він формував світогляд, виховував почуття прекрасного, надихав і дарував надію.З нагоди цього дня поціновувачі театрального мистецтва Волноваської громади долучилися до театрального екскурсу «Феномен “театру корифеїв”: на сцені, за лаштунками, в житті», який відбувся у Будинку-музеї Марії Заньковецької.Під час заходу учасники мали змогу глибше пізнати унікальне явище української культури — театр корифеїв, першу професійну українську театральну трупу, яка вийшла на сцену у 1882 році. Її діяльність стала важливим етапом у становленні національного театру та відбувалася в контексті європейських мистецьких процесів.Відвідувачі ознайомилися з непростими соціально-політичними умовами, в яких формувався український театр наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття, дізналися про видатних митців — фундаторів професійної сцени, їхню відданість справі та внесок у розвиток культури.Особливу увагу було приділено жанровому та тематичному розмаїттю вистав, акторським і режисерським методам, що засвідчують «європейськість» українського театру. Саме завдяки корифеям українська сцена набула глибини, емоційності та високого художнього рівня, а їхній вплив відчутний і сьогодні.Цей захід став справжньою подорожжю у світ театру — як на сцені, так і за лаштунками, відкриваючи перед учасниками його багатогранність і силу.У Міжнародний день театру щиро бажаємо всім, хто присвятив себе цьому мистецтву, невичерпного натхнення, розвитку таланту, втілення творчих задумів та вдячного глядача. Нехай театр і надалі залишається джерелом світла, добра і духовного збагачення для кожного з нас.
З Днем Служби безпеки України!Сьогодні ми вшановуємо тих, хто тримає «невидимий фронт», захищаючи державний суверенітет, конституційний лад та територіальну цілісність нашої країни. Для нашої громади, що знає ціну безпеки не з чуток, це свято має особливе значення.Робота працівників СБУ — це не лише гучні операції, а щоденна, кропітка та часто ризикована праця задля того, щоб ворог не зміг розхитати нас зсередини.Дякуємо вам за:Стійкість: Ви першими зустрічаєте загрози та запобігаєте диверсіям.Відвагу: Багато з вас сьогодні виконують бойові завдання безпосередньо на лінії фронту.Захист: За кожне врятоване життя та спокій у тилу.«Служити та захищати — це не просто професія, це покликання серця. Дякуємо за вашу вірність присязі та українському народу!»Вічна пам'ять героямСьогодні ми також згадуємо тих співробітників Служби, які віддали найдорожче — своє життя — у боротьбі за незалежність України. Їхній подвиг назавжди вписаний в історію нашої держави та нашої громади.Бажаємо всім причетним міцного здоров’я, витримки, невичерпної енергії та головного — нашої спільної Перемоги!Слава Україні! Героям Слава!
ПАМ'ЯТАЄМО!ВДОВЕНКО АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ - 04.09.1998 – 21.03. 2022.Андрій Олександрович народився 4 вересня 1998 р. в с. Малинове Оленівської громади, Волноваського району, Донецької області. В 2013 році закінчив Оленівську СШ №1. Навчався у Докучаєвському торговому технікумі. Коли йому було 15, почалася російсько-українська війна. Тому закінчив навчання вже у Київському торгово-економічному коледжі в 2016 році. Андрій вів активний спосіб життя, любив подорожувати, часто з наметом, був дуже легким на підйом, захоплювався різними видами спорту, полюбляв сноубординг, дайвінг, снорклінг, ходив в похід на байдарках, мав досвід рафтингу та багато всього іншого. Коли Андрію виповнилося 18, пішов до військкомату та уклав контракт на проходження служби в лавах ЗСУ. Тож 2016 по 2019 брав участь в АТО та ООС в лавах 58 ОМПБр розвідником, військове звання старший солдат. Пройшов курс підготовки інструкторів з виживання від іноземних партнерів України. Воював на Донеччині та Луганщині. У вересні 2021 р. одружився. Займався вантажоперевезеннями та крок за кроком розвивався в цій сфері, так за рік роботи пересів з маленького пікапа на велику вантажівку. Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 знов став на захист батьківщини вже в лавах 95 ОДШБр (гранатометник). Спочатку їх перекинули під Горлівку, потім – у Солодке. Загинув на світанку 21 березня 2022 р в бою біля с. Солодке Донецька області недалеко від села Оленівка, де народився. Похований на Лісовому кладовищі на Алеї Героїв м. Київ. У Андрія залишилися батьки, сестра та дружина. Щирі співчуття рідним та близьким! Доземний уклін захиснику! Вічна пам’ять і слава Герою!Щодня о 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації.
ПАМ'ЯТАЄМО!СИНИЦЯ МАКСИМ СЕРГІЙОВИЧ – 15.03.2003 – 12.06.2025Військовослужбовець 3-ої бригади «Спартан» військової частини 3017 Збройних Сил України. Позивний «Філін». Максим Синиця народився 15 березня 2003 року в селі Іванівка Волноваської міської територіальної громади Волноваського району Донецької області, закінчив місцеву школу. Щойно, досягнувши повноліття, пішов служити в армію, потім підписав контракт і став на захист Батьківщини в лавах 3-ої бригади «Спартан» військової частини 3017 Збройних Сил України.Загинув 12 червня 2025 року, боронячи нас від фашистської навали на Покровському напрямку на Донеччині. У тому останньому бою Максим отримав тяжке поранення і, коли його виносили з поля, ворог накрив евакуаційну групу скидом із фпв… усі загинули на місці… У Максима залишилися мама, тато, бабуся, сестра.Щирі співчуття рідним та близьким!Доземний уклін захиснику! Вічна пам’ять і слава Герою!Щодня о 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
ПАМ'ЯТАЄМО!АНТОНЕЦЬ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ- 24.04.1984 – 12.03.2023 Підполковник АНТОНЕЦЬ Олександр Олександрович - військовослужбовець військової служби за контрактом, начальник відділу рекрутингу та комплектування, заступник начальника сектору комплектування Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Олександр Олександрович народився 24 квітня 1984 року в селі Новоандріївка Волноваського району Донецької області, де пройшли його роки дитинства і юності і здобув середню освіту.Закінчив Донецький військовий ліцей та військово – юридичний інститут Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, де отримав спеціальність військового прокурора. Після навчання працював прокурором в Одеській військовій обласній прокуратурі. З 2015 року проходив службу у легендарній 93-й бригаді ,,Холодний Яр,, 2016-2017рр. 30-та окрема механізована бригада, 2017-2019рр. 28-а окрема механізована бригада. З 2020 року ніс службу в Донецькому ОТЦК та СП. В 2021 році вступив до Національної академії Національної гвардії України. Окрім військової справи захоплювався рибалкою, дуже любив собак та в мирний час захоплювався швидкою ходьбою, завжди знаходив час для своєї родини. Мріяв дослужити до військового генерала та після виходу на пенсію переїхати до Одеси.У Олександра залишилися батьки з сестрою та донька з дружиною. Його життєвий шлях обірвався за півтора місяця до 39-річчя - помер 12 березня 2023 року в місті Добропілля Донецької області під час несення чергування. Брав участь в антитерористичній операції, захищав країну від окупантів. Нагороджений у лютому 2016 року відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» та нагрудним знаком «Гідність та честь», у 2017 році нагрудним знаком «За військову доблесть».Щирі співчуття рідним та близьким!Доземний уклін захиснику! Вічна пам’ять і слава Герою!Щодня о 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
ПАМ'ЯТАЄМО!НЕСКРЕБА СЕРГІЙ ДМИТРОВИЧ - 03.03.1977 – 22.06.2022Головний сержант батальйону, інструктор, сержант. 37 окремий мотопіхотний батальйон «Запоріжжя»; 109 окрема бригада територіальної оборони, 105 окремий батальйон, 3 стрілецька рота, 2 взвод.Народився 3 березня 1977 року в с. Миколаївка Волноваського району Донецької області. Проживав з родиною в м.Волноваха Донецької області. Закінчив Докучаївський гірничий технікум, після закінчення навчання пройшов службу в армії. Статус учасника бойових дій отримав під час строкової служби як миротворець в колишній Югославії. В мирному житті працював головним механіком у Новотроїцькому рудоуправлінні.У 2014 р. Сергій Дмитрович добровільно вступив до лав 37 ОМПБ, брав участь у бойових діях спочатку в районі м. Авдіївка, а потім від південно-східної частини Донецького аеропорту до сел. Красний Партизан (нині – Бетманове). Далі продовжив свій бойовий шлях на Маріупольському напрямку, брав участь в обороні сіл Широкине та Гнутове. Під час виводу техніки з-під с. Павлопіль Маріупольського району був контужений. З перших днів повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну став на захист Батьківщини. Брав участь у бойових діях на Донецькому напрямку, до останнього захищаючи суверенітет і незалежність нашої країни.Загинув Сергій Нескреба 22.06.2022 року поблизу селища Велика Новосілка Волноваського району Донецької області під час виконання бойового завдання від ворожої артилерії внаслідок отриманих поранень.Похований воїн в м. Дніпро на Краснопільському цвинтарі.Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (Указ Президента №445/2023 від 25.07.2023 р., посмертно).У загиблого залишились дружина, син і донька. Щирі співчуття рідним та близьким.Доземний уклін земляку - захиснику! Вічна пам’ять і слава Герою! Щодня о 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
ПАМ'ЯТАЄМО!ЗМУНЧІЛОВ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ - 10.09.1991 – 26.02.2022Сергій Миколайович народився 10 вересня 1991 року в с. Степне Волноваського району Донецької області. Мешкав у Волновасі. Після закінчення університету, у 2015 році стає пожежним-рятувальником 68 державної пожежно-рятувальної частини 11 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області (м.Волноваха). 25 лютого 2022 року Сергій Миколайович востаннє прийшов на допомогу людям. Російськими окупаційними військами був здійснений ракетний удар по місту Волноваха, внаслідок чого відбулось руйнування житлових будинків. В цей час Сергій прямував на службу. Обстріл почався раптово і на вулицях знаходилось багато мешканців міста. Сергій невідкладно прийняв рішення рятувати оточуючих. Поряд з ним стався вибух, внаслідок якого він отримав тяжкі численні поранення. Сергія доправили до районної лікарні м.Волноваха. 26 лютого 2022 року у лікарні обірвалось життя Сергія Змунчілова від поранень, отриманих 25 лютого. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно) (Указ Президента України № 141/2022 від 16.03.2022 р.).У загиблого залишились дружина і донька.Щирі співчуття рідним, близьким та друзям.Доземний уклін земляку - рятівнику! Вічна пам’ять і слава Герою!Щодня о 9:00 - загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації.
TGLIST.COM.UA
