Чому гроші, здобуті злочинним шляхом, виводяться з України мільярдами, але назад повертаються копійки?
У 2025 році правоохоронці виявили відмивання коштів приблизно на 2,5–3 млрд грн. А повертається державі щороку не більше 8 млн. На форумі «Слідкуй за грошима», який об’єднав представників ключових ланок фінмоніторингу, я запитувала про це керівника САП Олександра Клименка.
Він розповів, що це як раз є однією з головних проблем фінансових розслідувань. Активи на величезні суми злочинці воліють якомога швидше вивести за кордон, бо в Україні їх складно приховати і легше повернути. Транзакції між кількома юрисдикціями займають буквально кілька секунд, доволі часто зараз для цього використовують криптовалюту.
А міжнародно-правова допомога залишилася десь на рівні 60-х років минулого століття: потрібна величезна кількість паперів із мокрими печатками, виконання може тривати місяцями. Поки український слідчий отримує відповідь з однієї країни і бачить, що гроші звідти пішли далі, вони вже можуть пройти через кілька наступних.
Навіть коли актив вдалося знайти і заарештувати за кордоном, починається тривала юридична тяганина задля їх конфіскації та повернення.
Клименко навів іще одну важливу деталь: міжнародна система побудована переважно на двосторонній взаємодії правоохоронних органів. А сучасні схеми давно стали транснаціональними. Керівник САП в цілому позитивно оцінює ефективність українського законодавства у сфері протидії легалізації та відмиванню злочинних коштів та, зокрема, відзначає поступ у розвитку цивільної конфіскації. Натомість одна з найбільших проблем – міжнародна співпраця.