ꑭ ᴠᴀʟʜöʟʟ ✙ | але один з них привернув нашу увагу, той, що в центрі.Він не піде з ус...

...але один з них привернув нашу увагу, той, що в центрі.Він не піде з усіма на місця годування на краю льоду, так само як і не повернеться назад у колонію. Через хвилину він рушить прямо в бік високих гір, розташованих за 70 кілометрів від нього. Доктор Енслі пояснив, що навіть якби він негайно схопив його і повернув назад у колонію, він би одразу знову рушив назад до гір. Але... чому?... В мережі завірусилася витримка з документального фільму 2007 року німецького актора, письменника, сценариста, режисера, в тому числі театрального, та неоромантика Вернера Герцога — «Зустрічі на краю світу». Витримка, змонтована під мелодію “L'Amour Toujours”, яка перетворилася на антиміграційний гімн Німеччини, присвячена самотньому пінгвіну, який раптом піддається невідомому поклику, відвертається від своєї колонії та рушає на вірну смерть — в далекі засніжені гори. Гори не пропонують їжі, притулку, комфорту — лише безплідний лід. Дійти до тих гір неможливо. Але необхідно.Протягом 18 років ця витримка з фільму про, як його прозвали, "пінгвіна-нігіліста", регулярно стає вірусною в західному сегменті інтернету, і цього разу це сталося знову серед молоді та набуло ще більшого масштабу, ніж зазвичай. Без сумнівів, цей фільм – це дослідження прекрасного та жорстокого ландшафту природного світу, екстремальних погодних умов та постійної боротьби. Але перш за все цей фільм не про пінгвінів. Він про людей. Серед молоді це відео викликає надію, екзистенційний страх або тихий бунт, пробуджуючи далеко в душі споконвічне відчуття, ніби невідоме, але таке рідне.У незрозумілому поході пінгвіна в гори спостерігається відхилення птаха від безпечного буття колонії, занурення його у буквальну та метафоричну темряву, покинуту, холодну порожнечу, де звичні інстинкти розчиняються, відображаючи спуск психіки у хаос перед відновленням. Це відчуття — поклик до самодостатності та інтроспекції перед обличчям життєвих невизначеностей. Це відчуття вибухає всередині душі як первісний порив протистояння порожнечі, розчиняючи старі форми у темряві, щоб створити щось нове та велике, навіть ціною власного життя.Тисячі років тому в понтійських степах жили люди. Вони розводили худобу, полювали, займалися землеробством та мали своє місце для життя. В один момент ці люди вирішили відмовитися від всього, що мали на насидженому місці, та рушили в невідомих напрямках — в північні ліси та болота, південні степи та пустелі, західні луги та східні гори. Вони не знали напевно, чи є там взагалі щось, але пішли. Ці люди підкорили весь відомий світ. Ці люди, частково, наші предки, а те відчуття в глибині душі — поклик Богів, який резонує в їхніх нащадках навіть через тисячі років.☠️ @vallholl