Це чоловік, який одним лише поглядом здатний змусити найсуворіших громил виконувати його накази.Я спостерігаю, як він бере склянку, підносить її до своїх повних, майже жіночних губ, і його блідо-рожевий язик висувається, щоб злизати краплі бурбона, аромат ванілі та карамелі від якого розноситься між нами. Він смакує його, дозволяє йому побути на язиці, розійтися в роті, перш ніж зробити великий ковток, від якого сіпається кадик.Кліпаю очима, заворожена. Що б я тільки не віддала, аби стати цим напоєм, щоб мене так само смакували й поглинали.Він з гуркотом ставить склянку на стійку, і його руки в шкіряних рукавичках стискають край бару. Я зсуваю брови, намагаючись збагнути цей жест. Носити рукавички в Бостоні — справа звична, але в приміщенні? Дивний вибір.Я спираюся на стійку, вигинаючи спину, поки він дивиться на склянку. Якби мене хвилювали такі речі, я б подумала, що він розгублений. Він шукає у склянці відповідь, яку вона не здатна йому дати.На щастя, він надто замислений, тож я можу роздивитися його тіло. Чорний класичний костюм, судячи зі швів та крою — від кутюр. На ногах — відполіровані черевики від Dior, а на зап'ясті — лаконічний годинник Vacheron Constantin. Він одягнений достатньо дорого, щоб продемонструвати статки, але без зайвого пафосу. Повна протилежність тому, що носив мій батько або змушував носити нас.— Витріщатися нечемно, — сухо зауважує він, тягнучись до пляшки бурбона Pappy Van Winkle за стійкою. Мег навіть оком не веде, тож їй або байдуже, або він стоїть так високо в харчовому ланцюжку, що йому ніхто не сміє відмовити.Дідько.— Що? — ніяковію я. Чоловік усміхається, піднімаючи на мене очі, поки наливає напій.— Ти витріщаєшся. Це нечемно.— Нечемно, можливо, — прикушую нижню губу, спостерігаючи, як він робить ковток. Це просто гріховно — те, як його язик ковзає по краю склянки, поки його погляд ні на мить не відривається від мене. — Але деяким людям подобається, коли на них витріщаються."Наречена мафії" - E.Д. Кроу🖤перекладаєтьсяНа публікацію книги ✨