— Не фліртуй з нашим персоналом, Бексі, якщо не хочеш, щоб їхня смерть була на твоїх руках.— Він стільки років з вами, — пирхаю я, повертаючись до нього.Його рука вилітає вперед і хапає мене за горло. Я дозволяю. Я могла б ухилитися, ми обоє це знаємо, але я цього не зробила. Його ніздрі розширюються, коли він закидає мою голову назад. Голос тихий і смертоносний:— І я сумував би за ним, але все одно вбив би. Пам’ятай про це наступного разу. Ти не граєшся з тим, що належить нам, а ти — наша. — Відпустивши мене, він збирається пройти повз, і в мені спалахує роздратування.Я не дозволю їм витирати об мене ноги. Я ніколи більше не буду належати іншій людині. Я мушу нагадати йому про це, тому різко б’ю ногою під коліна, застаючи його зненацька. Чую, як його охоронці ахають, але ніхто не рухається, щоб мене зупинити. Я чула чутки, але тепер знаю, що це правда: їх попередили, що якщо хтось із них зачепить мене або навіть не так подивиться, на нього чекає жахлива смерть. Видно, Саї налаштовані мене захищати, але вони забувають, що мені не потрібен захист.Схопивши Нео за волосся, я смикаю його голову назад, поки його холодні очі не зупиняються на мені — тепер я височію над ним. У їхній крижаній глибині палає вогонь, сповнений жаги та одержимості. Жоден чоловік не повинен так дивитися на жінку через руйнівний ефект такого погляду, але його, здається, не хвилює, хто за нами спостерігає. Він дивиться на мене так, ніби чекає, коли я його поглину, і збирається насолоджуватися кожною секундою.У мене волосся стає дибки. Скільки разів М’ясник називав мене своєю «іграшкою» і заявляв на мене права таким чином? Можливо, тому я це роблю, а можливо, мені просто подобається доводити їх до межі.Нахилившись нижче, я міцніше стискаю його волосся і бачу, як його очі розширюються, а губи розмикаються у важкому диханні.— Бекс, — хрипить він, і це скорочене, фамільярне ім’я лише змушує мене ще більше звузити очі.— Думаю, тобі варто нагадати, хто кому насправді належить. — Відпускаю його, він смикається вперед, а потім розвертається до мене, поки я відступаю на пару кроків. Я схрещую руки на грудях. — Чому б тобі не показати їм? Я не твоя, Саї, це ти — мій. Приповзи до мене, і я це прийму. Приповзи, і я впущу тебе у своє ліжко на стільки, на скільки захочу, поки мені не стане нудно. Якщо ж ти зараз встанеш і підеш геть, я більше ніколи до тебе не торкнуся.Я чекаю, поки він вивчає мене, в його очах проносяться тисячі думок. Він знає, що я серйозно. Я не кидаю слів на вітер. Я відчуваю його братів за спиною, але ігнорую їх. Це його вибір. Або він поступиться і виконає принизливе завдання, яке я поставила, або більше ніколи мене не отримає.Він робить крок до мене, але завмирає, коли я роздратовано клацаю пальцями.— Я сказала «повзи», а не «йди», — наказую я.Він — один із братів Саї. Можливо, не голова сім’ї, але він керує цим містом, і всі це знають. Він один із трьох найвпливовіших і найнебезпечніших чоловіків у регіоні. Люди зникали й за менше, а я наказую йому повзти до мене. Будь-хто інший вже був би мертвий, але я не «будь-хто».Я нетерпляче тупаю ногою. — Зараз.Його очі приковують мене до місця, перетворюючи це на щось інтимне. Коли Нео опускається на коліна, я борюся з власним шоком, але він це помічає — його губи ледь помітно сіпаються в задоволенні, коли він стає на карачки й починає повзти до мене. Попри те, що він там, на колінах, ми обоє знаємо, хто тут насправді головний, і це дратує мене ще більше.— Відверніться! — різко гавкає Кейн, і я чую, як охоронці відвертаються, але ні Нео, ні я не звертаємо на них уваги. Ми замкнені в битві волі, поки він не досягає моїх ніг. Зрештою руки ковзають по моїх стегнах, коли Саї піднімається на коліна, його голова тепер на рівні мого живота. Потім він відводить погляд, навмисно підкоряючись і програючи.Заради мене."Карма" - К.А. Найт 🖤перекладається