— Я вже заплатила за оренду цього місяця, — каже вона, слова злипаються, але все ще зрозумілі. — Тож можеш прибрати своє тупе красиве обличчя від мого.— Ти вважаєш мене красивим? — посміхаюся.— Замовкни.— Ти можеш стояти?— Що це за питання? — огризається Кеті, відштовхуючись від стіни. Вона небезпечно хитається у своїх ковбойських чоботях, а потім падає вперед прямо на мене. Її вигини притискаються до мого тіла, я підтримую її, озираючись на натовп. Дот зараз базікає з подругами.— Ходімо, — кажу я Кеті. — Скажемо твоїм подругам, що ти їдеш додому.— Що? Ні.— Ти п'яна.— Аніскілечки. Я нічого не пилака вже кілька годин.— Ти ж розумієш, що щойно сказала «пилака», так?Вона хмуриться, а я зітхаю, ведучи її крізь натовп, обережно дозволяючи спиратися на мої руки.— Я ніколи більше не дозволю тобі так напитися, — тихо кажу я їй.— Дозволиш мені? Ти, може, й володієш дахом над моєю головою, але це не означає, що ти керуєш усім, що я роблю.— Ну, можливо, варто було б. Ти звучиш так, ніби хильнула цілу пляшку лікеру.— Подивися на нас. Сперечаємося, як старе подружжя. Може, просто підемо під вінець і зробимо все офіційно, як гадаєш?О, я саме так і гадаю."П'яний дзвінок моєму ворогу" - Дженна Кук🍹перекладаєтьсяНа публікацію ✨