🧠 Чи покращує високощільна функціональна ближня інфрачервона спектроскопія виявлення активації мозку?

У журналі Neurophotonics опубліковано дослідження науковців Бостонського університету, у якому безпосередньо порівняли дві конфігурації функціональної ближньої інфрачервоної спектроскопії (fNIRS): традиційну схему з відстанню між джерелами та детекторами близько 30 мм і високощільну багатовідстаневу систему з великою кількістю перекривних каналів.
fNIRS дозволяє неінвазивно оцінювати зміни оксигенації крові, пов’язані з активацією кори головного мозку. Її перевагами є портативність, можливість дослідження людини під час руху та використання в умовах, де функціональна МРТ є малодоступною або непрактичною. Водночас традиційні системи мають обмежену просторову точність і можуть недостатньо добре відокремлювати мозковий сигнал від змін кровотоку в поверхневих тканинах. ([PubMed Central (PMC)][2])
У дослідженні взяли участь 17 здорових дорослих. Активність префронтальної кори оцінювали під час виконання тесту Струпа, який створює різне когнітивне навантаження залежно від того, чи збігаються значення слова та колір, яким воно надруковане. Кожного учасника досліджували за допомогою обох конфігурацій fNIRS, що дозволило безпосередньо порівняти їхню здатність виявляти та локалізувати мозкову активацію.
Під час складнішої, неконгруентної умови тесту Струпа обидві системи виявляли активацію префронтальної кори на рівні окремих каналів. Тобто для достатньо вираженої когнітивної відповіді навіть традиційна конфігурація fNIRS могла зафіксувати зміни мозкової активності.
Однак високощільна система продемонструвала кращу чутливість і точнішу просторову локалізацію активації. Її перевага була особливо помітною під час завдань із нижчим когнітивним навантаженням, коли сигнал є слабшим і традиційній системі складніше надійно відрізнити його від фонового шуму та поверхневих гемодинамічних змін. Це важлива відмінність. Якщо завдання дослідження полягає лише у визначенні факту вираженої активації мозку, простіша система може бути достатньою. Якщо ж необхідно точніше визначити локалізацію змін, порівнювати сусідні ділянки кори або виявляти менш виражені відповіді, високощільна багатовідстанева конфігурація має суттєві переваги.
Водночас ці переваги мають свою ціну: високощільні системи є складнішими, дорожчими та потребують більше часу для підготовки дослідження. Крім того, робота включала лише 17 здорових дорослих і одну експериментальну когнітивну задачу. Тому вона демонструє технічну перевагу методу, але ще не доводить, що високощільна fNIRS забезпечує кращі клінічні рішення у пацієнтів із неврологічними захворюваннями.
Практичний висновок авторів полягає в тому, що вибір конфігурації fNIRS має залежати від завдання дослідження. Традиційні системи можуть бути достатніми для виявлення вираженої мозкової активації, тоді як високощільна багатовідстанева fNIRS краще підходить для точнішої нейровізуалізації та виявлення слабших функціональних змін. Для реабілітаційної медицини це особливо перспективно там, де необхідно досліджувати роботу мозку під час реальних функціональних завдань, руху та ходьби, однак клінічна цінність такого підходу ще потребує окремого підтвердження.

📖 https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC12412631

@usprm_official

#УТФРМ #USPRM #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine #EvidenceBasedRehab